Втома
Miriam Krips
Будинки над головою Дивляться чорними вікнами, Пита мене: "Що з тобою?" Мені все ніяк не звикнути. Повний мій келих терпіння, І вже починає липнути Волосся, від крові кипіння, Повіки залишаться зімкнуті. Так тисне небо на плечі, Атлант неначе я скорений. Гублюся у порожнечі, Як блазень голодом зморений.
2019-07-20 08:26:27
4
0
Інші вірші поета
Меланхолійна депресія У небі краще Місто. Будинки. Дерева... До зустрічі з тобою...
Інші поети
Схожі вірші
Всі
"Письмо ушедших дней"
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
44
21
1881
12
ᴅɪᴀɴᴀ ᴍᴀʏ
А море сліз вже висохло давно. Давно забуті фото й переписки. Я живу неначе у кіно, І це кіно трагедія, не більше.
87
4
8925