Війна
Стільки патріотичних слів сказали наші предки,
Стільки загублених віршів в мені зостались,
Стільки кинутих речей я залишила,
Рідний дім мій плаче, стогне, зве, шукає...
Стільки сліз пролили над землею,
Стільки голих стін,
Стільки ран і крику...
Звук.
Лиш його достатньо, щоб серце зупинилось в трепеті смертельнім.
Де помру? Якою повернусь? Що зостанеться? Що далі буде?- питають діти, а я кажу:
"У серці маю те, що не вмирає"
Я згадую Лесю і Шевченка,
Я згадую їх любов, відвагу...
Я згадую всіх тих, хто не боявся,
Я згадую всіх тих, хто не мовчав,
Я згадую не сльози й крик,
Я згадую слова: "Хоробрі щастя мають".
2022-02-27 20:22:34
7
0