Війна
Міріам Міест
Стільки патріотичних слів сказали наші предки, Стільки загублених віршів в мені зостались, Стільки кинутих речей я залишила, Рідний дім мій плаче, стогне, зве, шукає... Стільки сліз пролили над землею, Стільки голих стін, Стільки ран і крику... Звук. Лиш його достатньо, щоб серце зупинилось в трепеті смертельнім.  Де помру? Якою повернусь? Що зостанеться? Що далі буде?- питають діти, а я кажу: "У серці маю те, що не вмирає"   Я згадую Лесю і Шевченка, Я згадую їх любов, відвагу... Я згадую всіх тих, хто не боявся, Я згадую всіх тих, хто не мовчав, Я згадую не сльози й крик, Я згадую слова: "Хоробрі щастя мають".
2022-02-27 20:22:34
7
0
Інші вірші поета
І знову про Буття й Людину З патріотичних Я лише тінь Романтизуй-ідеалізуй.
Інші поети
Veronika Gold
@Goldenbum
stasijjka
@stasijjka
Схожі вірші
Всі
Печаль прячется в словах
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
3502
Хай буде так
Юлія Богута
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
4613