Власність моя

Міріам Міест

Я волею дихаю. Пророщую сад. Даю зривати з нього букет. Даю всі ножі, що в шафі лежать. І цим інструментом зрізають стеблА. Я їм це даю. Нехай раз у раз виривають, зрізають, складають, А потім дарують мені. Простягають у гарній фользі. Я їм усміхнуся, зітхну... А рук не простягну, Дарунок із рук не візьму. Я сходжу на міст: подивлюся в низ, Там викину думи важкі про букет, А квітів моїх не візьму. Мої ті сади, мої ті ножі, Фольга лиш то їх, і жести - то їх. А все - то моє. Ти чуєш - Моє! "То твій наречений? Вже вкотре прийде!" "О ні! То є різні: старі, молоді, жінки й парУбки..."- Скажу та й піду у сад той лягти. І ляжу. Розкрию долоні до неба, і груди до неба, І вся я до неба, А бачу- квітки. Я в них потону: Очей не заплющу. Я в них потону, Бо то мій букет. Букет той Небес.

2023-07-27 22:47:13

9

5

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (5)

Міріам Міест

дякую за коментар. Мені приємно чути, що мій вірш приємно й цікаво розбирати. Шкода, що моб усмішку не передати через повідомлення, та знайте, що я рада отримувати коментарі ♥️

Відповісти

2023-08-01 20:29:29

Подобається

Н Ф

Я б сказала, що цей вірш - про доброту душі. Кожен, ніби нахабно, користується нею, випробовуючи терпіння. Та не кожен повертає щось взамін. Бо не всяк розуміє глибину цієї душі, а судить поверхнево. Проникливо.

Відповісти

2023-08-03 06:49:20

1

Міріам Міест

@Н Ф дякую Вам за розгорнутий коментар! Я щаслива бачити роздуми читачок/читачів та колег по поезії! Ви праві у своєму баченні вірша! Саме це глибинно вкладалось у нього, підсвідомо вилилось у слова. У нас є те, що ми здобуваємо, або те, що нам передано родиною: наші сади квітів, наші чесноти, наші таланти, наші слова, наш характер- ми самі. Також я вкладала про жінку, її власність, котру всі вважають своєю, а чоловіки вважають своїми вершинами, люди (суспільств) користуються її садами, але вважають їх не її, бо вона гарна жінка: як вона може копатися у бруді та доглядати стільки квітів, як вона взагалі може мати щось своє? Дякую Вам за увагу до моєї творчості ♥️

Відповісти

2023-08-03 07:05:29

1

Схожі вірші

Всі

Я тебе по-справжньому кохала...

Вікторія Тодавчич

Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.

42

15

1353

Впізнай себе...

Вікторія Тодавчич

Впізнай себе в моїх словах , Що виливаються в пісні. Ти знову є в моїх віршах . Я їх присвячую тобі. Всі погляди твої ласкаві, Я все змалюю у віршах. Тихенько ,щоб вони не знали До тебе я прийду у снах. Коли у дзеркало поглянеш А там побачиш лиш мене. Знов вірші всі мої згадаеш, І знов впізнаеш там себе. І в день Святого Валентина, Ми стали друзями с тобою. Нехай зупинится хвилина, Я розлучилася з журбою....

43

7

1476