Власність моя

Міріам Міест

Я волею дихаю. Пророщую сад. Даю зривати з нього букет. Даю всі ножі, що в шафі лежать. І цим інструментом зрізають стеблА. Я їм це даю. Нехай раз у раз виривають, зрізають, складають, А потім дарують мені. Простягають у гарній фользі. Я їм усміхнуся, зітхну... А рук не простягну, Дарунок із рук не візьму. Я сходжу на міст: подивлюся в низ, Там викину думи важкі про букет, А квітів моїх не візьму. Мої ті сади, мої ті ножі, Фольга лиш то їх, і жести - то їх. А все - то моє. Ти чуєш - Моє! "То твій наречений? Вже вкотре прийде!" "О ні! То є різні: старі, молоді, жінки й парУбки..."- Скажу та й піду у сад той лягти. І ляжу. Розкрию долоні до неба, і груди до неба, І вся я до неба, А бачу- квітки. Я в них потону: Очей не заплющу. Я в них потону, Бо то мій букет. Букет той Небес.

2023-07-27 22:47:13

8

5

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (5)

Міріам Міест

дякую за коментар. Мені приємно чути, що мій вірш приємно й цікаво розбирати. Шкода, що моб усмішку не передати через повідомлення, та знайте, що я рада отримувати коментарі ♥️

Відповісти

2023-08-01 20:29:29

Подобається

Н Ф

Я б сказала, що цей вірш - про доброту душі. Кожен, ніби нахабно, користується нею, випробовуючи терпіння. Та не кожен повертає щось взамін. Бо не всяк розуміє глибину цієї душі, а судить поверхнево. Проникливо.

Відповісти

2023-08-03 06:49:20

1

Міріам Міест

@Н Ф дякую Вам за розгорнутий коментар! Я щаслива бачити роздуми читачок/читачів та колег по поезії! Ви праві у своєму баченні вірша! Саме це глибинно вкладалось у нього, підсвідомо вилилось у слова. У нас є те, що ми здобуваємо, або те, що нам передано родиною: наші сади квітів, наші чесноти, наші таланти, наші слова, наш характер- ми самі. Також я вкладала про жінку, її власність, котру всі вважають своєю, а чоловіки вважають своїми вершинами, люди (суспільств) користуються її садами, але вважають їх не її, бо вона гарна жінка: як вона може копатися у бруді та доглядати стільки квітів, як вона взагалі може мати щось своє? Дякую Вам за увагу до моєї творчості ♥️

Відповісти

2023-08-03 07:05:29

1

Схожі вірші

Всі

Недоречне (UA)

Ай

жодної коми читай як хочеш бо мені байдуже я поет *** я поет тож спалюй все що було до мене минуле — нікчемне бо не існує я поет головний поціновувач твоїх забаганок пізнаю тебе і настане ранок коли ти більше не знайдеш ні мене ні моїх речей я поет тож закохаюсь у самий недоречний час з'явлюсь на твоєму порозі, увімкну джаз і спробую залікувати усі твої рани внутрішні відкриті або навіть рвані а потім просто видалюсь геть бо так хочеш ти я поет тому в мене жодної причини запам'ятовувати якісь адреса там де я був — мене не знайти хіба ж то не у тому краса? тому ми ніколи не програємо це знову я поет тож запитаю тебе про улюблену каву останню прочитану книжку і від чого у тебе безсоння я поет тож можеш відкрито про усі емоційні безодні я поет обожнювач невиконанних клятв що випливають у безмовні драми де слова вже до чорта до рами але потім відбиваються у твоїй голові голосами і не дають спокою я поет тож жонглюю цими дарами може маю талант від народження а може пишу від суму ночами я поет тож наповнюйся моїми речами поглинай мої всесвіти сьогодні за дешево а може і даром проти не буду я поет тож з головою пірнаю у смуток рахую зірки поки ти рахуєш добуток і відчуваю себе трохи інакшим от і все я знаю що ніхто нікого вже не спасе я поет тож ігнорую усі застереження пропускаю крізь себе всі твої твердження не замислюючись чи є в них хоч крихти правди бо я маю себе мені потрібно мати я поет що ніколи не підвладний течіі бо нічий ігнорую навіть свою самобутність бо вона маленький ручій і взагалі — вода повірю у щось — прийде біда я поет тож хочу — не ставлю коми а хочу — увійду у кому в надії зануритись у інші світи якщо загубиш мене то просто зітри із себе бо десь там мені краще я поет тож іноді благаю вимкнути сонце щоб настіж відкрити віконце і насолоджуватись темрявою зовні і у середині себе не хочу нічого світлого відійди від мене я поет тож насолоджуйся мною поки я поруч поки мені є що тобі розповісти бо я прокинусь і захочу залишити все без єдиної вісті я поет з вічно холодними блідими руками цілую тебе своїми губами с присмаком відчаю і зеленого чаю я поет я ніколи не закінчую тому не програю ні тобі ні життю я поет тож зривай з мене одяг але ніколи не побачиш роздягнутим в мене є шкіра та купа дивних сенсів що дуже стягують та з яких я не можу вирватись ти не допоможеш я поет з дуже поганим кровообігом та в цілому з втомленим виглядом можеш слухати мене або ні: мені все одно не стати прикладом у поезії хоча марную на це вже не перше життя і вічно забуваю на чому я зупинився і чому не зупинилося серцебиття але все одно продовжу розкидувати тут занадто недоречні речі ... тому нагадай я вже казав тобі, що я поет, до речі?

46

5

1595

Тарантела (Вибір Редакції)

Фαйղα Եօթթí #AР #FN

І ніжний спомин серця оживився В нестримнім танці тіла — тарантели, Коли тебе відносить в зовсім інші Світи буття — яскраві й небуденні. Коли душа вогнями іржавіє, Кричить до тебе екстраординарним Неспинним рухом палкої стихії! Чому стоїш? Хутчіш в танок за нами! Бо тут тебе почують навіть боги, Суворі стержні правди на планеті. Танцюй-співай у дивній насолоді, Бо то є радість в ритмі тарантели!... Твоє ж життя невічне, зголосися? В мовчанні втопиш душу і печалі? Чи може разом з нами наймиліше Відкинеш маску сорому й кайдани? *** Переклад в коментарях 🔽🔽🔽

43

33

8876