І знову про Буття й Людину
Міріам Міест
(18+)
Пустельні поцілунки на моїх вустах Від Смерті і Життя. Вони мене кидають у вирій забуття І в це щоденеє буття. Я порохом стаю в польоті, а впавиши- паростком в землі. А потім я колись у цвіт і плід, А потім, може, у Людину. Від переродження в Життя і знов у Смерть, Вони мене кидають, наче горе й щастя, Де щастя Смертю є, А Життя- довгим зітханням страждання й екстазу.
2023-07-16 15:26:57
7
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Н Ф
Красиво😍
Відповісти
2023-09-03 19:56:18
1
Міріам Міест
@Н Ф дякую ✨♥️
Відповісти
2023-09-06 07:24:13
1
Інші вірші поета
Мова Не забувай ніколи мати Мовчи На серветці у темному світлі кафе
Інші поети
Khokh..
@khloudm99
Схожі вірші
Всі
Все й одразу
Ай
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
3897
Моє диво
Фαйղα Եօթթí #AР #FN
А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno
46
5
1387