من أنا

انا تلك القطعة المكسورة التي تختبأ ... خلف أثاثها المهترئ ... أنا تلك الفتاة المنسية التي لم تعتد يوما ... دوام طعم الفرح ... في حياة ولغة القلوب ... انا تلك الدمعة الحارقة التي تذرف في سكون ... أنا ذاك الحضن الكئيب ، الذي لم يرتشف يوما من إناء حنان الأبوة ... أنا تلك العجوز التي لو كسرت اضلعها لن يسمع لها أنين ... أنا ذاك الوحيد الذي فقد لذة الحياة في حادث روحاني .. أنا ذاك القلب التعيس ... الذي يتعلق دوما بما ليس له ... أنا تلك الضائعة التي سقط قلبها وسط الطريق ... ولشدة حرصها ... لم تنتبه للقدر أمامها ... نعم انا الصامتة بكل آلامي .. انا الخاضعة لأحزاني .. انا المجنونة في إسعاد غيري ... ولنفسي لا أبالي .. أنا الداء والدواء ... في ترقيع شتات ذاتي .. أنا الحرف الكئيب .. أنا القلم التعيس ... أنا الشتات بين اللاشيء وكل شيء #The_Daun_✏

2019-06-25 12:00:58

3

0

Схожі вірші

Всі

I Saw a Dream

Ілва Стрілецька

I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.

102

15

15927

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

11523