Нічна поезія
Дивлюсь на отту довжелезну осичену Думками в повітря іду в далечінь Чому ж це на місці мені не сидится біжу куди можу А небо мовчить Лиш хвилі руйнують Грунти під ногами І зірок не видно там хмари стоять Куди нам подітись куди нам тікати І як нам в руках себе утримать
2022-11-25 05:53:58
7
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Антон Шаталов
Дивовижно) Я буває так задумуюся про щось, що потім місця собі не знаходжу і декілька днів оговтуюся в сльозах, або без них
Відповісти
2022-12-03 21:13:52
Подобається
Схожі вірші
Всі
Сумую без тебе
Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.
52
39
1514
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
1657