Антураж
Ілля Мойсеєнко
Лиш гірко мариво зсідає, Над мирним поприщем небес, Тому і антураж зникає Коли ти йдеш... і йдеш... і йдеш Так тихо й соромно лишати, Ті сподівання потайні, Що ти зустрінеш нічну мати Очми затулившись у зірки
2022-12-26 04:05:52
3
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Сандра Мей
Красиво. (Мені це чомусь нагадує людську душу.)
Відповісти
2022-12-29 14:24:43
Подобається
Інші вірші поета
Марні сподівання Коли ж моє життя розквітне? Нічна поезія
Інші поети
Schüra
@shura_smit
Venera24
@Venera24
Схожі вірші
Всі
Why?
Лунная Лапа
I was alone. I am alone. I will be alone. But why People always lie? I can't hear it Every time! And then They try to come Back. And i Don't understand it. Why?
61
4
8423
Не скажу "люблю"
Asteriya
Знаєш, складно Тебе любити й не сказати. Тебе кохати і збрехати, Що зовсім іншого люблю, І що до тебе не прийду. Знаєш, той "інший" мене теплом своїм зігріє. Зачарує і поцілує, А ти сиди там далі сам, І йди назустріч виючим вітрам. Тобі вже більше не скажу своє я болісне "люблю"... А просто відпущу і почуття у собі похороню.
74
13
5607