Антураж
Ілля Мойсеєнко
Лиш гірко мариво зсідає, Над мирним поприщем небес, Тому і антураж зникає Коли ти йдеш... і йдеш... і йдеш Так тихо й соромно лишати, Ті сподівання потайні, Що ти зустрінеш нічну мати Очми затулившись у зірки
2022-12-26 04:05:52
3
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Сандра Мей
Красиво. (Мені це чомусь нагадує людську душу.)
Відповісти
2022-12-29 14:24:43
Подобається
Інші вірші поета
Коли ж моє життя розквітне? Марні сподівання Нічна поезія
Інші поети
Kotik
@VericoKun
Pratyusha Pathak
@_pratyusha_
Схожі вірші
Всі
Впізнай себе...
Вікторія Тодавчич
Впізнай себе в моїх словах , Що виливаються в пісні. Ти знову є в моїх віршах . Я їх присвячую тобі. Всі погляди твої ласкаві, Я все змалюю у віршах. Тихенько ,щоб вони не знали До тебе я прийду у снах. Коли у дзеркало поглянеш А там побачиш лиш мене. Знов вірші всі мої згадаеш, І знов впізнаеш там себе. І в день Святого Валентина, Ми стали друзями с тобою. Нехай зупинится хвилина, Я розлучилася з журбою....
43
7
2721
Сумую без тебе
Вікторія Тодавчич
Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.
53
39
2770