قلمي

Mr Black

تغزل قلمي بالورقة حتى تزوجها ، و كان الشهود الأربع أصابع يدي ماعدا الوسطى و بعد تسعة أسطر انجبا لي حبك فرحت كثيرا ، أشعلت الشموع و اقمت عشاء بالمناسبة ، و كنت انتي المدعوة الوحيدة لتلك الليلة و لم تأتي .... احرقتي قلبي و كان لا بد على العشاء ان يتحول الى حفلة شواء على ان يعترف بالحرق و عمت الرائحة أرجاء الحي ، و أكل جيراني و أقاربي و كل من يكرهني من لحمي و لم تأتي... كبر حبك و اصبح مراهقا طائشا و لم أعد أقدر على حمله وحدي ، و دعوتك لمساعدتي و لم تأتي... يومها ، أعلنت جنازتي .... و ارتديت الأسود الذي يليق بك و سجدت اصابع يدي تدعو لي ماعدا الوسطى... هاته المرة وقفت في وجهك و كأنها تقول تبا لك

2018-06-23 17:32:02

9

1

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (1)

Limario97Lover

👏👏👏👏👏 ابداع

Відповісти

2018-06-25 04:15:26

Подобається

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

11539

Приходи (RU-UA)

Ай

Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.

42

3

1310