Кінець

Автор Без Души

Коли здається, що кінець вже близько, І вже нічого зовсім не змінить, Життя здається є коротке наче мить І що нічого, ще ти не зробив, А він вже тут, нещасний той кінець, Прийшов уже, стоїть, і тихо каже "жди мене" ! А я не можу, боляче мені, І серце розривається на частки, Бо стільки всього я ще міг зробити, А він вже тут, проклятий цей кінець. Ти думаєш ти молодий? і стільки всього встигнеш ще зробить? Та тільки, є ще річ одна, яку запам'ятати мусиш ти! Кінець той прийде, швидше ніж за мить, І ти не знаєш! коли настане мить ота! Тому живи як хочеться тобі, роби вже зараз те що відкладеш на завтра. Бо ж ти не знаєш чи буде то завтра! Будь ласка, строго не судіть! Один з моїх олюблених віршів написаних цієї зими.

2021-02-18 12:58:39

Інші вірші поета

Важкий світ Ті самі друзі що в тумані заблукали Для друга якого вже нема Поговоримо

Інші поети

Cammie

@Cammie

Сергій

@sushko18

Kudirat suleiman

@Kudeerat

Схожі вірші

Всі

Хай буде так

Юлія Богута

«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.

5964

Приходи (RU-UA)

Ай

Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.

2763