Ті самі друзі що в тумані заблукали
Автор Без Души
Коли тобі погано, Ніде нема нікого, Усі немов в тумані заблукали. А ти сидиш на лавочці один І думаєш, куди ж вони пішли? Чому з тобою зараз їх нема? Чому як важко всі вони пішли? А я скажу чому так сталося погано Бо їм усім на тебе наплювати. Вони сидять десь веселяться, і всеодно на тебе їм. Вони щасливі, і діла їм нема до твоїх справ. А ти сумуєш і не розумієш чому так?!
2021-08-05 20:31:40
6
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
Автор Без Души
@Мілена_Мі дякую знаю що збивається ритм, просто писала від душі, як відчувала😔💜
Відповісти
2021-08-06 16:00:34
1
Мілена_Мі
@Автор Без Души На мою думку, це головне! Коли все щиро і емоційно. Таке завжди відчувається 👏👏👏
Відповісти
2021-08-06 18:35:47
Подобається
Автор Без Души
@Мілена_Мі дякую вам😊😊
Відповісти
2021-08-06 18:36:14
Подобається
Інші вірші поета
Одні пішли, а інші вже десь на підході Без назви Для друга якого вже нема Минуле
Інші поети
Molly Walker
@mollywalker228
I_am_not_star
@I_am_not_star
Схожі вірші
Всі
Тишина ночного неба
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот
46
44
3119
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2166