وقع الألم!

Najma AL

يستنشق عبقها بشوق و توقٍ جارف، يملأ رئتيه برائحتها المُسكِرة؛ لِيَثْمَلَ قلبه الجَريح، يلثمها بلهفة عظيمة، يحتضنها باحتياج أعظم.. فصل هذا الالتحام الحميمي، التهم حَوْرَاءِها بِحَذْرَاءِهِ في نظرة وداعٍ مُوجِعِةٍ كوجع فلسطين.. حُكِمَ على حبهم السرمدي، الأشبه بأسطورة يونانية؛ بالإعدام الحَتْمِي.. أغمض عينيه بقوة، و كأنه هكذا يستبدل نفسه العاشقة بأخرى، لا تعرفها تلك الواهنة التي تقف أمامه بلا حول لها و لا قوة لمجابهة مصيرها المحتوم.. أفرج عن جفنيه يتأملها على مهل، فبعد دقائق لن يعود قادراً على رؤية لون حبيبات الرمان على خديها، و لا بريق الحب في عينيها، كما إنه سيُحرم من ابتسامة تُزين ثغرها، و عرقٍ نابضٍ يصرخ بتوتر لقربه على جيدها.. هو سيفتقد كل هذا و أكثر! أشار لها بحركة من عينيه أن تجلس حول تلك الطاولة الخشبية المهترئة، و ساقت هي قدماها طواعية.. جلست و جلس الآخر قبالتها، أمدّ لها بحبتين ستنهي حياتها ليعيش هو وحده ألم الفراق.. شحب وجهه و تباطأت نبضاته و هو يراها تبتلع ما قدّمه لها، فها هو حبيبها أضحى جلادها.. ستفارق الحياة مرة واحدة، و سيموت قلبه في اليوم مئة مرة، سيحترق خافقه و يغدو رماداً، ثم ستعيد ذكراها إحياؤه؛ لِتُعَاد الكرة و يموت من جديد.. مرّت الدقائق كالضوء، و ها هي الألام تعتصر روحها الهشة، حاولت أن تخفِ وجعها عنه؛ كتمت سعلتها لكن الدماء لونت شفتيها، غطت ثغرها بكفها البارد عندما تقيأت شلال دماء، لم تعد تحتمل، سقطت أرضاً تحت نظراته الجامدة، تتلوى و تأن، و يبكي قلبه حُمَماً.. ها هو يشهد سكرات موتها لتكون بعدها جثة هامدة لا روح تدب فيها، ها هي الآن تنام نوماً أبدياً.. تقدم منها و قد استحالت منه دمعة من سعير تحرق وجنته الشائكة، جثى جسده واهناً بجوارها، ضمها لصدره، لتزلزل صرخته المقهورة أركان المكان.

2018-09-04 09:23:13

6

2

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (2)

نـُونِه

هذه يُزعزع القلب من مكانهُ❤

Відповісти

2018-09-04 12:53:13

1

Najma AL

😢لا أعلم كيف كتبت هذا ربما كتبته و أنا حزينة شكراً لمروركِ اللطيف

Відповісти

2018-09-04 17:04:17

Подобається

Схожі вірші

Всі

Тени собственного сердца ...

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Глубокой ночью в тишине , Как млечные пути горели свечи Их огонек горел во тьме Скрывая тайны сердца человечьи Тенями прошлого унося яркий свет, На языке горело пламя вспоминания Из памяти оствавив только след Потухших пепла чувств одного созерцания .. И лишь полны отчаяния глаза Остались морем слёзного раскаяния .. Об том ,что не забудешь некогда Ошибки сделанных ,когда то лишь случайностью ... Прекрасных звёзд на небе уголков, Когда хотелось быть ранимым Сломать себя от бури горечи долгов, Которых прятал от своих любимых И каждый вздох ,что вдруг не смог, Раскрыть все страхи угнетения В тени ночей под всхлип с дождём Укрыв опять себя жалким замком мгновения. 🎶🎧🎶 💫Demons ~Alec Benjamin 🖤

39

9

2183

Недоречне (UA)

Ай

жодної коми читай як хочеш бо мені байдуже я поет *** я поет тож спалюй все що було до мене минуле — нікчемне бо не існує я поет головний поціновувач твоїх забаганок пізнаю тебе і настане ранок коли ти більше не знайдеш ні мене ні моїх речей я поет тож закохаюсь у самий недоречний час з'явлюсь на твоєму порозі, увімкну джаз і спробую залікувати усі твої рани внутрішні відкриті або навіть рвані а потім просто видалюсь геть бо так хочеш ти я поет тому в мене жодної причини запам'ятовувати якісь адреса там де я був — мене не знайти хіба ж то не у тому краса? тому ми ніколи не програємо це знову я поет тож запитаю тебе про улюблену каву останню прочитану книжку і від чого у тебе безсоння я поет тож можеш відкрито про усі емоційні безодні я поет обожнювач невиконанних клятв що випливають у безмовні драми де слова вже до чорта до рами але потім відбиваються у твоїй голові голосами і не дають спокою я поет тож жонглюю цими дарами може маю талант від народження а може пишу від суму ночами я поет тож наповнюйся моїми речами поглинай мої всесвіти сьогодні за дешево а може і даром проти не буду я поет тож з головою пірнаю у смуток рахую зірки поки ти рахуєш добуток і відчуваю себе трохи інакшим от і все я знаю що ніхто нікого вже не спасе я поет тож ігнорую усі застереження пропускаю крізь себе всі твої твердження не замислюючись чи є в них хоч крихти правди бо я маю себе мені потрібно мати я поет що ніколи не підвладний течіі бо нічий ігнорую навіть свою самобутність бо вона маленький ручій і взагалі — вода повірю у щось — прийде біда я поет тож хочу — не ставлю коми а хочу — увійду у кому в надії зануритись у інші світи якщо загубиш мене то просто зітри із себе бо десь там мені краще я поет тож іноді благаю вимкнути сонце щоб настіж відкрити віконце і насолоджуватись темрявою зовні і у середині себе не хочу нічого світлого відійди від мене я поет тож насолоджуйся мною поки я поруч поки мені є що тобі розповісти бо я прокинусь і захочу залишити все без єдиної вісті я поет з вічно холодними блідими руками цілую тебе своїми губами с присмаком відчаю і зеленого чаю я поет я ніколи не закінчую тому не програю ні тобі ні життю я поет тож зривай з мене одяг але ніколи не побачиш роздягнутим в мене є шкіра та купа дивних сенсів що дуже стягують та з яких я не можу вирватись ти не допоможеш я поет з дуже поганим кровообігом та в цілому з втомленим виглядом можеш слухати мене або ні: мені все одно не стати прикладом у поезії хоча марную на це вже не перше життя і вічно забуваю на чому я зупинився і чому не зупинилося серцебиття але все одно продовжу розкидувати тут занадто недоречні речі ... тому нагадай я вже казав тобі, що я поет, до речі?

46

5

1968