وقع الألم!
يستنشق عبقها بشوق و توقٍ جارف، يملأ رئتيه برائحتها المُسكِرة؛ لِيَثْمَلَ قلبه الجَريح، يلثمها بلهفة عظيمة، يحتضنها باحتياج أعظم.. فصل هذا الالتحام الحميمي، التهم حَوْرَاءِها بِحَذْرَاءِهِ في نظرة وداعٍ مُوجِعِةٍ كوجع فلسطين.. حُكِمَ على حبهم السرمدي، الأشبه بأسطورة يونانية؛ بالإعدام الحَتْمِي.. أغمض عينيه بقوة، و كأنه هكذا يستبدل نفسه العاشقة بأخرى، لا تعرفها تلك الواهنة التي تقف أمامه بلا حول لها و لا قوة لمجابهة مصيرها المحتوم.. أفرج عن جفنيه يتأملها على مهل، فبعد دقائق لن يعود قادراً على رؤية لون حبيبات الرمان على خديها، و لا بريق الحب في عينيها، كما إنه سيُحرم من ابتسامة تُزين ثغرها، و عرقٍ نابضٍ يصرخ بتوتر لقربه على جيدها.. هو سيفتقد كل هذا و أكثر! أشار لها بحركة من عينيه أن تجلس حول تلك الطاولة الخشبية المهترئة، و ساقت هي قدماها طواعية.. جلست و جلس الآخر قبالتها، أمدّ لها بحبتين ستنهي حياتها ليعيش هو وحده ألم الفراق.. شحب وجهه و تباطأت نبضاته و هو يراها تبتلع ما قدّمه لها، فها هو حبيبها أضحى جلادها.. ستفارق الحياة مرة واحدة، و سيموت قلبه في اليوم مئة مرة، سيحترق خافقه و يغدو رماداً، ثم ستعيد ذكراها إحياؤه؛ لِتُعَاد الكرة و يموت من جديد.. مرّت الدقائق كالضوء، و ها هي الألام تعتصر روحها الهشة، حاولت أن تخفِ وجعها عنه؛ كتمت سعلتها لكن الدماء لونت شفتيها، غطت ثغرها بكفها البارد عندما تقيأت شلال دماء، لم تعد تحتمل، سقطت أرضاً تحت نظراته الجامدة، تتلوى و تأن، و يبكي قلبه حُمَماً.. ها هو يشهد سكرات موتها لتكون بعدها جثة هامدة لا روح تدب فيها، ها هي الآن تنام نوماً أبدياً.. تقدم منها و قد استحالت منه دمعة من سعير تحرق وجنته الشائكة، جثى جسده واهناً بجوارها، ضمها لصدره، لتزلزل صرخته المقهورة أركان المكان.
2018-09-04 09:23:13
6
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
نـُونِه
هذه يُزعزع القلب من مكانهُ❤
Відповісти
2018-09-04 12:53:13
1
Najma AL
😢لا أعلم كيف كتبت هذا ربما كتبته و أنا حزينة شكراً لمروركِ اللطيف
Відповісти
2018-09-04 17:04:17
Подобається
Схожі вірші
Всі
Хай буде так
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
5898
Приходи (RU-UA)
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
2517