"Той день печальний"
Natalochka
І ось настав той день печальний – Ти йдеш до іншої… А я… а я стріляю – та не в тебе, Стріляю я у себе. Прямісінько у серце… І так воно давно уже Не так, як треба, б’ється. І ось дзвенить остання тиша, У грудях холод, мов зима. Ти не помітиш, не почуєш, Що більше тут уже нема. І ти ідеш, не озираєшсь, В твоїх очах нема жалю. А серце... Серце вже не б’ється, Бо я сама його уб’ю.
2025-03-31 19:42:03
4
0
Інші вірші поета
"А за місяць вже й зима" "А може все-таки кохання-це прекрасно" "Що між нами?" "Усе нагадувало нам той час"
Інші поети
Eperke15
@Eperke15
Схожі вірші
Всі
Неловкость в улыбке рассвета
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Застыли на окошке вечерние узоры И снова мокрый дождик под лёгкий ветерочек , Без красок сонный кофе под пару твоих строчек .. Меня лишь согревает тепло твоих улыбок , Что заглушает холод давно проникших смыслов , А завтра снова будет тяжёлый понедельник, Но знаю ,что с тобою не страшен даже вечен , На сердце оставляя хорошим настроеньем , Сначала начиная срок время скоротечен Лишь парой фраз в инете, Мне брошенных с приятным воскресеньем...
39
2
3660
Приходи (RU-UA)
Ай
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
2507