Вірші
"Не в цей час"
Кохання існує, але не в цей час,
Бо серце моє вже не б’ється для нас.
Згоріли всі мрії, мов листя в вогні,
Та тінь твого образу живе ще в мені.
Я чую твій голос і шепіт вночі,
Та більше не гріють вони мої дні.
І спогад мов тінь, що піде без слідів,
Ти був моїм світом — тепер лише тінь.
І хоч я ще чую твої всі слова,
Вони вже не бачать мого сприйняття.
Кохання існує, але не в цей час,
Бо серце моє так не хоче образ.
І може колись ми знайдемо наш шлях,
Але в дану мить — не наш цей час.
І може зустрінемось, як прийде час,
Та зараз між нами багато образ…
Тебе я кохаю, але не для нас,
Той шлях, що веде моє серце в той час.
Де спогади ніжно торкаються ран,
Де світло і тінь, що горить лиш для нас.
Та серце моє не чекає на нас…
Можливо, колись перетнуться шляхи,
Та зараз між нами — мовчання й думки.
Тебе я кохаю, але не для нас.
Любов, що палає, але так невчас.
Вогонь, що палає та гасне на раз,
І серце моє не шукає образ.
І спогади тягнуть мене у той час,
Та все проминає, стираючи слід,
І нам не вернути загублений світ.
1
0
70
"Щось не зрозуміле..."
В мене до нього щось не зрозуміле…
Ні слово, ні звук,
Та ніби між нами невидимий рух.
Погляд ловлю, і серце тремтить,
А розум питає: навіщо болить?
Не кличу, не знаю, чи хочу, чи ні,
Та думки про нього — мов зорі в мені.
Забути не можу, тримає в мені
Те щось незрозуміле — і в снах, і в житті.
Він — ніби ближній, і ніби чужий…
А я все мовчу — і в думках знову з ним.
Я думала — пройде, розчиниться в дні,
Та з кожним ще більше живе він в мені.
Сама собі брешу, ховаюсь в словах,
А серце кричить про нього в думках.
Це більше, ніж просто хвилинне тепло,
Це те, що без нього в мені не жило.
Зізнаюся тихо — нехай без прикрас:
Мабуть, покохала… хоч і вкрай не на час.
1
0
69
"Що між нами?"
Чи відчуваєш те ж, що я?
Чи сни мої тобі приходять?
Чи шепіт ночі про любов
Тобі розкаже щось нове?
Чи серце б’ється в такт з моїм?
Чи у думках моїх блукаєш?
Чи зірка, що впаде вночі,
Твоє ім’я мені шепоче?
Чи бачиш сенс ти в наших зустрічах?
Чи все це лиш мить у безмежжі?
Чи відчуваєш ти той біль,
Коли мовчу, та серце так горить?
Та що між нами?
Може доля, а може це примара почуттів?
Чи є в нас шанс торкнутися до неба?
Чи ми залишимось лише в зимному сні?
Та що ж між нами, між серцями?
Можливо доля… чи це просто мить.
1
0
60
"Незгасимий вогонь"
Хіба не бачиш ти, як я тону в мовчанні?
Хіба не чуєш крику ти душі?
Хіба ти не помітив ревність ранню?
Не бачиш, як серце розбилось в мені?
Не бачиш, як сильно болить та душа?
Яка так хотіла твого каяття,
Яка так чекала… та тільки дарма.
Яка так шукала твій погляд з усіх,
Бо він міг розкрити мені цілий світ.
Бо він міг торкнутись найглибших глибин,
Зцілити мене чи розвіяти в дим.
Бо він міг торкнутись найтонших думок,
Розвіяти сум чи згасити вогонь.
Але був байдужим ти до моїх слів,
Як було байдуже всім на мою біль.
Тепер я байдужа до всіх твоїх слів,
Тепер ти бажаєш мого сприйняття.
Тепер я в коханні не бачу життя.
Але всеодно так рветься душа,
Так рветься до тебе, хоч знає — дарма.
Та в серці ще є незгасимий вогонь,
Що тліє в мені, не згасаючи знов.
2
0
61
"Я не шукала зустрічей з тобою"
Я не шукала зустрічей з тобою,
Та доля нас звела, і ми не можемо втекти.
І так давно ввійшов ти в моє серце, в мої мрії,
Вже так давно являєшся мені у снах і у думках.
Я не хотіла відчувати знову біль,
І ті емоції, які мене ламають.
Та ти ввірвався в мої сни,
Як спогад, що не відпускає.
Я не хотіла знову в день той повертатись,
Де твоє серце ще в душі моїй.
І серце, хоче чи не хоче,
Шукає тільки голос твій.
Я не шукала зустрічей з тобою,
Та ти уже ввірвався в мої сни.
І хоч я не чекала сліду твого,
Ти всеодно залишишся в моїй душі…
2
0
67
"Він і Вона"
Ніч. Тиша. Він і Вона.
Вона – ураган, вона – буревій,
Вона – мов вогонь, що палає в пітьмі.
Очима іскриться, словами горить,
Сміється, танцює, та серце болить.
А він – тихий місяць над морем нічним,
Так дивиться лагідно світлом своїм.
Вслухається в ритм її диких думок,
Тихо тримає, як хвиля пісок.
Він і Вона у цій тиші нічній,
Серця їх тягнуться тінню одній.
Серце до серця, два світи в пітьмі –
Місяць і вогонь у важкій боротьбі.
Та ніч промине, і розтане пітьма,
Вогонь догорить, місяць згасне дотла.
Чи знову зустрінуться в темній імлі?
Чи стануть лиш спогадом в ранковій імлі?..
4
2
90
"Той день печальний"
І ось настав той день печальний –
Ти йдеш до іншої…
А я… а я стріляю – та не в тебе,
Стріляю я у себе.
Прямісінько у серце…
І так воно давно уже
Не так, як треба, б’ється.
І ось дзвенить остання тиша,
У грудях холод, мов зима.
Ти не помітиш, не почуєш,
Що більше тут уже нема.
І ти ідеш, не озираєшсь,
В твоїх очах нема жалю.
А серце... Серце вже не б’ється,
Бо я сама його уб’ю.
4
0
96
"Кохання"
Кохання — це насправді диво,
Що світла сяйво у серця несе.
Воно, мов вітер, ніжно й тихо,
Торкнеться душ, з'єднавши все.
Кохання — це таємна сила,
Що у серцях розпалює вогонь.
Кохання — це не просто слово,
Це вірність, що лягає у серця.
Це теплий дотик поміж слова,
Це погляд, сповнений весни.
Кохання відчувається серцями,
Це мить, коли зникає час.
І як шкода, що те кохання дано усім, та лиш не нам...
3
1
112
"А може все-таки кохання-це прекрасно"
А може все-таки кохання-це прекрасно?
Не думаю…від нього тільки біль.
Чи можна так кохати та вдавати байдужість ту,яка у серці так болить?
А може, все-таки, кохання - це чарівний дар
Який надходить нам із неба?
Чи може те кохання - просто гра
Що залишає в серці ту глибоку рану?
Де хтось брехав,а хтось згорав дотла?
І знову тиша… Сто порожніх фраз,
Та серце шепче:"Ні, не відпускай!"
Воно ще гріє спогади про тебе.
Та розум каже:"Час іти, прощай!"
Бо я вже так давно не бачу того неба.
Та ніч мине, а разом з нею й сни,
Де ти і я ще, наче, нерозлучні.
А наяву – лиш тиша без вини,
І почуття, що рвуться зсередини
1
0
132
"Ти серце моє зігрівав"
Ти серце моє зігрівав,
І на кусочки все порвав,
Неначе знову день той зимній ,
Той вечір, де забула я про все.
Мені ті очі світ відкрили,
А потім все це зачинили,
Я не виню тебе,
Вини немає.
Не винен ти ,що я до тебе відчуваю,
Та серце так щемить і загуде.
Болить, неначе ти десь біля мене,
І знову ти являєшся мені у сні,
Неначе знову я в той вечір повернулась.
Та разом нам не буть,
Бо бачу я ,що ти в мені не відчуваєш суть.
3
1
126
"Усе нагадувало нам той час"
Усе нагадувало нам той час,
Той сніг якому всі ми так раділи,
Цей запах квітів,аромат повітря
І ті прозорі хвилі річки,
І люди ті відважні,щедрі,милі
І цей схід сонця
Що так навіював нам те тепло
Цей шелест трав
І ці вітри
Що так давали нам надію
Ця бистра річка
Ці ліси і гори
І мова наша солов'їна
Усе це було мов ввісні.
11
0
308
"Y a-t-il de l'amour ?"
Y a-t-il de l'amour ?
Existe-t-il ?
Je ne sais pas.
Mais je sais une chose que les gens qui tombent profondément amoureux et ne peuvent pas vivre l'un sans l'autre
Quand le coeur bat plus fort pour l'amour
Quand toutes les pensées ne concernent que cette personne
Je ne connais pas ce sentiment et j'espère fortement que j'aimerai et qu'ils m'aimeront autant
4
0
360
"Як хочу в час той повернутись"
Як хочу в час той повернутись,
коли дома ще цілі.
Коли щасливі Українці,
не знають день той,день біди.
Коли сидять у своєму домі,
не знають,що таке війна.
Тепер в моєму серці,
змішались біль та втома.
Стараюсь я не плакать,
та не виходить.
Мою країну хочуть знищить,
та в них не вийде.
Бо люди наші то є сила,
а москалі то - дно
6
0
346
"Я завжди буду пам'ятати"
Я завжди буду пам'ятати,
той день який змінив життя.
Я завжди буду пам'ятати зиму,
яка була чудова.
І завжди буду я любити,
країну свою - Україну
Бо Україна в нас одна,
у нас такої більш нема.
2
0
272
"Ти був прекрасний"
Ти був прекрасний , мов той сніг
Мов сніг який упав у грудні
Як сніг якому так раділа
Мов ті холодні вечора
В яких було так атмосферно
3
0
382
"А за місяць вже й зима"
А за місяць вже й зима
А чи зима?було літо , осінь чи весна?
Мов надворі лютий ще
І кожен день він убиває , ніби перший
3
0
332
