Вірші
Осінь
Здається,вже згоріла, чи прогоріла?
Буду певна,що винна тільки осінь.
Вона додала іншим сил,лише мені -
Відправила ніжніші сльози.
Я винувата, чи провинилась?
Скільки ще очікувати на твої слова
Вони гіркіші за чужу утіху -
Та вони мене потайки вбивають.
Доволі я скалічена думками...
Мовчу,щоб не змогли мене почути.
За твою відвагу, виявлені грамоти,
Але я - твоя протилежність!
Не чекаю на чудес, відмовляю собі,
І в очах зберігаю твій погляд.
Чи це втіха, чи ніжність смертельна?
На світі ніхто ще не вміє кохати.
Наталія Чорей
26.10.2021 р
2
0
295
Врятуй мене дотиками
Врятуй мене своїми дотиками.
Чи, можливо, поцілунками
У душі - я знову налякана
Біль наповнює рани самотністю.
Тримай мою руку. Можеш тримати іншу,
Але не тримай у полоні минулого
Неохоче пов'язана твоїми благаннями -
Потерпаючи ночами холодними.
Я зачекаю, якщо ти зачекаєш,
Перегорну сторінку, далебі.
Відчайдушні спроби людини - вичерпані.
Хто насправді керує долею? Планидою?
Ми не знаємо відповіді...
Ми не знаємо...
Ми не..
Ми.
3
0
237
Пробач,що не я
Ти до сих пір чекаєш на мене?
Чи гадав,що в мене нове життя.
Ненаситна любов мене завжди руйнувала
Осквернила історію, душу, життя.
Ти терпляче пробачав мої примхи.
Чи обіцянки?
Вірив кожному слову...думкам.
Був наївний? Ти снився ночами.
Тільки по-справжньому змогла кохати я.
Часом однієї недостатньо любові,
І не вистачає відчайдушних вблагань
Нерозділене кохання вже давно позабуте.
Ти пробач,що сьогодні кохаю не я.
2
0
267
Демон
Ти виявляється проник в моє тіло,
І чуєш мій крик душі.
Але ти демон... Загубив свої крила.
Навіщо серце ти охоплюєш,скажи?
Літати любиш без думок й пориву -
Але не знаєш падати в прорив.
Не відчуваєш своє горе і надії
І не очікуєш той поділ самоти.
Не знаєш як тут бути, що зробити,
Куди тікати, а куди пливти?
Ти демон! Ось твоє прохання,
Але не справжній. З копії зняли.
Чудово знаєш, як це жити до останку,
Ночами тихими читати про зірки.
Мене ти любиш? Знаю. Пробачаю.
Але прошу, не згадуй уві сні.
Твоїм же серцем гратися не стану,
Кохати до нестями - не про нас.
І всі розмови наші стали тайні,
Нехай цей місяць забере усе від нас.
2
0
218
