Осінь
Здається,вже згоріла, чи прогоріла? Буду певна,що винна тільки осінь. Вона додала іншим сил,лише мені - Відправила ніжніші сльози. Я винувата, чи провинилась? Скільки ще очікувати на твої слова Вони гіркіші за чужу утіху - Та вони мене потайки вбивають. Доволі я скалічена думками... Мовчу,щоб не змогли мене почути. За твою відвагу, виявлені грамоти, Але я - твоя протилежність! Не чекаю на чудес, відмовляю собі, І в очах зберігаю твій погляд. Чи це втіха, чи ніжність смертельна? На світі ніхто ще не вміє кохати. Наталія Чорей 26.10.2021 р
2021-11-01 15:46:52
2
0
Схожі вірші
Всі
У серці...
Я думками завжди з тобою, Ім'я твоє шепочу уві сні. Як добре, що тою любов'ю, Я буду зігріт навесні. Колись я кохався з журбою, Всі враження їй віддавав. Проте, нагороджений долею, У серці тебе я сховав. І швидко темрява зникла, Зростало в моїй душі світло. Так швидко надія розквітла, Прийшло в життя наше літо. Я марю тобою кожну годину, За тебе і щастя своє я віддам. Для мене ти світ, ти - родина, І буду любити наперекір літам.
108
16
9637
Тишина ночного неба
Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот
46
44
2599