Демон
Наталія Чорей
Ти виявляється проник в моє тіло, І чуєш мій крик душі. Але ти демон... Загубив свої крила. Навіщо серце ти охоплюєш,скажи? Літати любиш без думок й пориву - Але не знаєш падати в прорив. Не відчуваєш своє горе і надії І не очікуєш той поділ самоти. Не знаєш як тут бути, що зробити, Куди тікати, а куди пливти? Ти демон! Ось твоє прохання, Але не справжній. З копії зняли. Чудово знаєш, як це жити до останку, Ночами тихими читати про зірки. Мене ти любиш? Знаю. Пробачаю. Але прошу, не згадуй уві сні. Твоїм же серцем гратися не стану, Кохати до нестями - не про нас. І всі розмови наші стали тайні, Нехай цей місяць забере усе від нас.
2021-08-29 00:35:56
2
0
Інші вірші поета
Осінь Пробач,що не я Врятуй мене дотиками
Інші поети
Veronica_Kovalenko
@veronika_kovalenko
Схожі вірші
Всі
Don't know what to do
Nora
I wanna making you laugh, I wanna making you smile. Please do not kill this love, I'm only touched you while You was wondering by my warmth. I don't know what to do without you; So many days ago you brought Small hope into my boring life, too. Blue eyes like an immense ocean, Your first words like a dream. I'm fall in love with you more, However reckless it may seem. My little devilish angel With radiant smile, You are my own danger. I will always stay inside Your hot heart. You taught me, that memories Are never die, So for me it isn't very dangerous. You are here, but at a so long distance Of many kilometers in eternity. Your care and worry about me amazed My heart. Next to you is no adversity. I don't know what to do without you, My first and single soulmate. Don't kill this love, don't kill me too... Our love appeared from my hate. It is a turning point now, So what will you choose? Yes, you don't know, how... But we really cannot lose! ____________ And there is nothing more pleasant yet than to feel the love of a person who hates everyone now. Перевод на русский: https://www.surgebook.com/anastasia_chan/blog/7abtu0i © (Copyright, 2019) ⓝⓞⓡⓐ
45
3
5205
Намалюю
Вікторія Тодавчич
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
1999