Дилема
- Ти ще з ним? - Так, все ще гуляю. - Ти хоч любиш його? - Не знаю... - То навіщо до нього приходиш? Йому голову дарма морочиш? Відпусти, хай він знайде іншу! - Це звучить неймовірно смішно. - Ти ж серце розіб'єш його, Не навмисно, та все ж робиш зло! - Скажи тоді, як ще любити? Мені вже без нього не жити? Коли сон не приходить ночами, Він живе із моїми думками. Я не знаю, що буде з нами, Чи розійдемось ми кораблями? Але поки я буду з ним жити, Раптом він і навчить любити. - Зупинись. Дай йому вільно жити. - Відпускала, та він не вірить. Він ще досі зі мною. Не здався. Як інші не втік. Не зламався. Скільки болю стерпів і образи, І ще досі зализує рани... Наче з радістю жде на нові, Хоче виграти в цій боротьбі. - Що за байки? Це просто відмазки Відпусти, і себе і його! - Я б давно прийняла поразку, Тільки я без нього ніхто.
2025-03-28 11:29:49
0
0
Схожі вірші
Всі
وردةٌ قبِيحة
و مَا الّذي يجعلُ مصطلحُ الوردة قبِيحة؟ -مَا الّذي تنتظرهُ من وردةٍ واجهت ريَاح عاتية ؛ وتُربة قَاحلة و بتلَاتٍ منهَا قَد ترَاخت أرضًا ، مَا الّذي ستصبحهُ برأيك؟
55
10
2727
Приходи (RU-UA)
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
1300