Дилема
NieMi
- Ти ще з ним? - Так, все ще гуляю. - Ти хоч любиш його? - Не знаю... - То навіщо до нього приходиш? Йому голову дарма морочиш? Відпусти, хай він знайде іншу! - Це звучить неймовірно смішно. - Ти ж серце розіб'єш його, Не навмисно, та все ж робиш зло! - Скажи тоді, як ще любити? Мені вже без нього не жити? Коли сон не приходить ночами, Він живе із моїми думками. Я не знаю, що буде з нами, Чи розійдемось ми кораблями? Але поки я буду з ним жити, Раптом він і навчить любити. - Зупинись. Дай йому вільно жити. - Відпускала, та він не вірить. Він ще досі зі мною. Не здався. Як інші не втік. Не зламався. Скільки болю стерпів і образи, І ще досі зализує рани... Наче з радістю жде на нові, Хоче виграти в цій боротьбі. - Що за байки? Це просто відмазки Відпусти, і себе і його! - Я б давно прийняла поразку, Тільки я без нього ніхто.
2025-03-28 11:29:49
0
0
Інші вірші поета
Йому би.... Так тихо.... Привіт... У кожного своє сумне
Інші поети
Adara Halley
@adarahalley
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12950
Я отпущу с временем дальше ...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Так было нужно , я это лишь знаю Ты ушёл как ветра свежости дым Оставив на прощание " прости ", Забрав с собою частичку души Я больше об этом перестала плакать , И начала двигаться дальше забыв Хоть было то лето яркости сладко , Но больше не стану также любить , Хоть постоянно всплывают твои лести фразы , Что мучали глубоко теплотою внутри, Я отпущу с временем дальше И буду двигаться без лишней слёзы, Я не веню тебя за такое решение И понимаю почему было так , Но время летит незаметно Ничего не оставив с собою забрав ...
44
9
4338