Дилема
- Ти ще з ним? - Так, все ще гуляю. - Ти хоч любиш його? - Не знаю... - То навіщо до нього приходиш? Йому голову дарма морочиш? Відпусти, хай він знайде іншу! - Це звучить неймовірно смішно. - Ти ж серце розіб'єш його, Не навмисно, та все ж робиш зло! - Скажи тоді, як ще любити? Мені вже без нього не жити? Коли сон не приходить ночами, Він живе із моїми думками. Я не знаю, що буде з нами, Чи розійдемось ми кораблями? Але поки я буду з ним жити, Раптом він і навчить любити. - Зупинись. Дай йому вільно жити. - Відпускала, та він не вірить. Він ще досі зі мною. Не здався. Як інші не втік. Не зламався. Скільки болю стерпів і образи, І ще досі зализує рани... Наче з радістю жде на нові, Хоче виграти в цій боротьбі. - Що за байки? Це просто відмазки Відпусти, і себе і його! - Я б давно прийняла поразку, Тільки я без нього ніхто.
2025-03-28 11:29:49
0
0
Схожі вірші
Всі
"Письмо ушедших дней"
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
17
3107
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
5161