Без нього - ніяк.
Weronika Nikulina
Під дощем я немов би під дахом, Небо синє - моє полотно. Я малюю нового плями, Та без нього, то все не воно. Я без нього не пишу й не творю, Я без нього як подих зими. Зазвичай я мовчу, і про це не говорю, Але світла нема без пітьми. Я благала, ридала, молилась, Так просила його : '' О, з'явись!'''. Я на все це колись не дивилась, Не літала за хмари увись... Ну а потім, прийшло розуміння, Що цьому не придумати ймення. Це воно, воно є єдине. Це безмежжя моє. Це - натхнення.
2018-06-14 11:44:27
8
0
Інші вірші поета
Хто така Таке щось дуже особисте Актор Вихід
Інші поети
Mark Barecki
@mark_barecki
_Rena_ _Ms_
@ms_rena_18
Схожі вірші
Всі
Намалюю
Вікторія Тодавчич
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
3361
Тарантела (Вибір Редакції)
Фαйղα Եօթթí #AР #FN
І ніжний спомин серця оживився В нестримнім танці тіла — тарантели, Коли тебе відносить в зовсім інші Світи буття — яскраві й небуденні. Коли душа вогнями іржавіє, Кричить до тебе екстраординарним Неспинним рухом палкої стихії! Чому стоїш? Хутчіш в танок за нами! Бо тут тебе почують навіть боги, Суворі стержні правди на планеті. Танцюй-співай у дивній насолоді, Бо то є радість в ритмі тарантели!... Твоє ж життя невічне, зголосися? В мовчанні втопиш душу і печалі? Чи може разом з нами наймиліше Відкинеш маску сорому й кайдани? *** Переклад в коментарях 🔽🔽🔽
43
33
9538