Без нього - ніяк.
Під дощем я немов би під дахом, Небо синє - моє полотно. Я малюю нового плями, Та без нього, то все не воно. Я без нього не пишу й не творю, Я без нього як подих зими. Зазвичай я мовчу, і про це не говорю, Але світла нема без пітьми. Я благала, ридала, молилась, Так просила його : '' О, з'явись!'''. Я на все це колись не дивилась, Не літала за хмари увись... Ну а потім, прийшло розуміння, Що цьому не придумати ймення. Це воно, воно є єдине. Це безмежжя моє. Це - натхнення.
2018-06-14 11:44:27
8
0
Схожі вірші
Всі
Мої слова
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
4682
Разве сложно сказать...
Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...
53
16
3813