Без нього - ніяк.
Під дощем я немов би під дахом,
Небо синє - моє полотно.
Я малюю нового плями,
Та без нього, то все не воно.
Я без нього не пишу й не творю,
Я без нього як подих зими.
Зазвичай я мовчу, і про це не говорю,
Але світла нема без пітьми.
Я благала, ридала, молилась,
Так просила його : '' О, з'явись!'''.
Я на все це колись не дивилась,
Не літала за хмари увись...
Ну а потім, прийшло розуміння,
Що цьому не придумати ймення.
Це воно, воно є єдине.
Це безмежжя моє.
Це - натхнення.
2018-06-14 11:44:27
8
0