Те саме
Ти як нapkoтиk по венах до самого мозку Але я ховаю не руки а очі Хіба любов це поразка Хіба її не пророчать Тебе замало і забагато Не розберешся без пляшки Але ж це дуже погано Природу вбиває пластик Природу любові вбиває віра В усе хороше і справжнє Коли між тобою і нею прірва Ти хочеш її але час покаже Вона тебе прагне тоді коли складно Тоді коли недосяжно Знаходиш її і знаєш докладно Що вона неосяжна Цікаво тоді не коли забагато А коли навпаки - замало Хоча це не точно, та головне бути разом І щоб вас собі вистачало.
2021-04-09 19:19:01
4
0
Схожі вірші
Всі
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
3194
Впізнай себе...
Впізнай себе в моїх словах , Що виливаються в пісні. Ти знову є в моїх віршах . Я їх присвячую тобі. Всі погляди твої ласкаві, Я все змалюю у віршах. Тихенько ,щоб вони не знали До тебе я прийду у снах. Коли у дзеркало поглянеш А там побачиш лиш мене. Знов вірші всі мої згадаеш, І знов впізнаеш там себе. І в день Святого Валентина, Ми стали друзями с тобою. Нехай зупинится хвилина, Я розлучилася з журбою....
43
7
2659