Те саме

Weronika Nikulina

Ти як нapkoтиk по венах до самого мозку Але я ховаю не руки а очі Хіба любов це поразка Хіба її не пророчать Тебе замало і забагато Не розберешся без пляшки Але ж це дуже погано Природу вбиває пластик Природу любові вбиває віра В усе хороше і справжнє Коли між тобою і нею прірва Ти хочеш її але час покаже Вона тебе прагне тоді коли складно Тоді коли недосяжно Знаходиш її і знаєш докладно Що вона неосяжна Цікаво тоді не коли забагато А коли навпаки - замало Хоча це не точно, та головне бути разом І щоб вас собі вистачало.

2021-04-09 19:19:01

Інші вірші поета

Митець Про фізику, Фрейда і Ньютона Актор Тобі писати

Інші поети

Mark

@dmoaa_Mark

Runke Túr

@Runketur

Luna

@Moon_Luna_

Схожі вірші

Всі

Сумую без тебе

Вікторія Тодавчич

Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.

2435

Намалюю

Вікторія Тодавчич

Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.

2750