Notre Dame
Weronika Nikulina
Колись там горів Нотр - Дам, У місті свободи й кохання. Вогнем охопило серця, Й всі дихали наче в останнє. Палали картини... і душі, що в стінах собору живуть. Й не знайшлося на світі байдужих, Тих, хто повз горе ідуть. Молитви і пісні лунали, І сльози гасили вогонь! Разом усі страх проживали, просили у Божих долонь. Рятуй світову ти святиню, почуй же сердець молитви! Спустися на землю хоч тінню, І полум'я це загаси. Нехай же усі це почують, згоріли не ті вівтарі. Стоятиме міцно ще тисячі років Святий той собор Notre Dame de Paris.
2019-05-04 19:03:10
4
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Weronika Nikulina
найцікавіше, що історія варта однієї цигарки
Відповісти
2019-05-04 20:23:15
Подобається
Weronika Nikulina
як завжди наш Сергій геніальний. Гострий розум і почуття гумору. Неперевершено💕😘p.s. дякую
Відповісти
2019-05-04 20:26:16
Подобається
Farka8
🇫🇷Лучшая архитектура в мире🇫🇷
Відповісти
2019-05-05 11:42:03
1
Інші вірші поета
В пам'ять про героїв Пан Вимучений автор Ти й не здивований
Інші поети
anne01
@anne01
Anjali_ R
@rawatanjali949
Hitar
@Hitar
Схожі вірші
Всі
Впізнай себе...
Вікторія Тодавчич
Впізнай себе в моїх словах , Що виливаються в пісні. Ти знову є в моїх віршах . Я їх присвячую тобі. Всі погляди твої ласкаві, Я все змалюю у віршах. Тихенько ,щоб вони не знали До тебе я прийду у снах. Коли у дзеркало поглянеш А там побачиш лиш мене. Знов вірші всі мої згадаеш, І знов впізнаеш там себе. І в день Святого Валентина, Ми стали друзями с тобою. Нехай зупинится хвилина, Я розлучилася з журбою....
43
7
1620
Закат декабря
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
В сердце бьёт в бешенстве пульс, Остановить его нечем й боюсь В груди разгорается тёплый огонь , Что пламенем рушит спокойствие й фантазии снов... В личном пространстве сшибает мосты, Наши глубины сжимая в пути Стали с личной ближе наш мир, Вера в чувство пораждая искры Воля свободы кречит только внутри, Больше не сможет затронуть мыслей синевы, Небо в далёком закате зовёт за собой, Где можно побыть с тишиной лишь одной ... Не стоит тревожить прекрасный момент , Тебя не хватает очень со всем В рассвете остался твой запах кофе с утра, Грусть поглотила весь разум струна, Под холод оттенка вновь декабря , Узоры яркого солнца с собой уводя ...
35
4
1768