Notre Dame
Weronika Nikulina
Колись там горів Нотр - Дам, У місті свободи й кохання. Вогнем охопило серця, Й всі дихали наче в останнє. Палали картини... і душі, що в стінах собору живуть. Й не знайшлося на світі байдужих, Тих, хто повз горе ідуть. Молитви і пісні лунали, І сльози гасили вогонь! Разом усі страх проживали, просили у Божих долонь. Рятуй світову ти святиню, почуй же сердець молитви! Спустися на землю хоч тінню, І полум'я це загаси. Нехай же усі це почують, згоріли не ті вівтарі. Стоятиме міцно ще тисячі років Святий той собор Notre Dame de Paris.
2019-05-04 19:03:10
4
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Weronika Nikulina
найцікавіше, що історія варта однієї цигарки
Відповісти
2019-05-04 20:23:15
Подобається
Weronika Nikulina
як завжди наш Сергій геніальний. Гострий розум і почуття гумору. Неперевершено💕😘p.s. дякую
Відповісти
2019-05-04 20:26:16
Подобається
Farka8
🇫🇷Лучшая архитектура в мире🇫🇷
Відповісти
2019-05-05 11:42:03
1
Інші вірші поета
Таке щось дуже особисте Без нього - ніяк. Потрібно Живий
Інші поети
Ann Hensel
@d0ntvv0rry
Josephine schultz
@josephine_schultz
Схожі вірші
Всі
Unbreakable heart
B I
Behind your back people are talking Using words that cut you down to size You want to fight back It's building inside you Holding you up Taking you hostage It's worth fighting for They'll try to take your pride Try to take your soul They'll try to take all the control They'll look you in the eyes Fill you full of lies Believe me they're gonna try So when you're feeling crazy And things fall apart Listen to your head Remember who you are You're the one You're the unbreakable heart
49
1
15439
Разве сложно сказать...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...
53
16
4065