Бездумно
Weronika Nikulina
Роздягайся. Пускай у вир своїх думок. Тримайся. Гаряче серце натискає свій курок. Прощайся. Непотріб в голові відбув уже свій строк. Не згадуй. Вірші про мене не пиши даремно. Розгадуй. Не мар людьми занадто та шалено. Пригадуй. І не поводь себе смиренно та нікчемно. Щезай. Нехай тебе ніхто не чує та не бачить. Стрибай. Від радості, бо смуток у житті ніщо не значить. Тікай. Нехай тебе не здоженуть.... І не пробачать. Життя набуло раптом надважливих значень...
2018-05-21 16:52:06
11
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Євген Піпусь
Хороший вірш,з глибоким змістом та підтекстом.)
Відповісти
2018-05-21 16:53:41
2
Weronika Nikulina
@Євген Піпусь Червоно дякую🔺
Відповісти
2018-05-21 16:54:27
1
Інші вірші поета
Де б ти не був Хто така Про фізику, Фрейда і Ньютона Нічого нового, знову про тебе
Інші поети
Prosvet
@Prosvet
Tigerclawandtigertail
@tigerclawandtigertail
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11410
Чуточку внимательней
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Неудачная попытка быть тем, кого сложно обидеть , Рвя бурю за улыбкой проникших эмоций И наивность уже стала себе лишь противна , Все пытаясь понять всех за скрытой дорогой ... Мимо мчат незнакомые люди , И не кто тебя уже не осудит : Всем безразлично твоя лишь обида , И что слёзы пускаешь себе на морозе Может так будет даже на лучше Без различных ненужных вопросов , О том " Как ты ?)" Тебе хорошо ли" Или в этом нет больше смысла и вовсе ... Разве безразличие лучший способ оплаты За свои выражающие сердце бурю эмоций..? Может стоит быть чуточку внимательней , К тем кому помощь и вправду поможет !
40
8
1969