Ти й не здивований
Weronika Nikulina
А де ти ще мене знайдеш, крім власних віршів рядків? Ти мій невловимий монстр, ти знов в моїй голові. Нічні потяги під подушкою, гудуть, не пускають сон, А ти мов іскра малесенька, останній вогню патрон. Схиляю покірно голову. Програвши, ти переміг. Мене тут саму залишив, старався піти, і зміг. Чомусь, під покровом ночі, тобі я рядки пишу, Можливо,тому що досі тобою в думках грішу. І все ото ти, тобі і про тебе. Цікаво, що в нас, досі нема потреби. Цікаво що я, сама. Сама собі вільна птаха, Але в небесах, без тебе. Без тебе вже не літати. Та, той, не слухай, читай, бо сказати важко, Як сильно тебе любити змогла ця чарівна пташка. Читай, і дивуйся. Стоп, та невже ти плачеш? Моє кохання до тебе. Ти дивишся та не бачиш.
2019-07-30 23:07:48
4
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
K L I F S
Дуже душевно і водночас сумно😌❤️
Відповісти
2019-07-31 05:22:23
1
Weronika Nikulina
@ K L I F S дякую😘💜
Відповісти
2019-07-31 08:25:05
1
Інші вірші поета
Таке щось дуже особисте Повністю Про фізику, Фрейда і Ньютона Де б ти не був
Інші поети
Anna Gera
@my_own_story
١١:١١ .
@loucyrus
Схожі вірші
Всі
I Saw a Dream
Ілва Стрілецька
I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.
102
15
16694
Разве сложно сказать...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...
53
16
4010