Вимучений автор

Weronika Nikulina

Ти львівська кава, гірка та солодка, Ти натхнення, ти насолода. Мрії не сповнені, ти думки. Шкода, не бачу очі, лиш сторінки. Рядками написаний, мною вигаданий, Але в книжках вичитаний. Розумний, смішний, тільки... Вимучений автор. Вогненні палають літери з твого чарівного пера, А я, читаючи, захоплююсь, і іноді плачу. Ти мені не простиш, та, і я собі не пробачу. Твори, пиши, не зникай, Залишся в моєму серці назавжди. Твори, пиши, і думай, Що так треба, роби як серце підкаже. ©п р и с в я т а

2018-06-30 22:04:52

9

3

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (3)

Євген Піпусь

І що би не сталось, і пройдуть роки, Ніколи нам вже не забути тої весни, І зникнуть образи, і гіркі думки, Ми залишимось разом: Закохані діти, тієї весни...

Відповісти

2018-07-01 06:44:56

1

Weronika Nikulina

дякую💜

Відповісти

2018-07-01 07:52:20

Подобається

Weronika Nikulina

@Євген Піпусь 💚💚💚

Відповісти

2018-07-01 07:52:50

Подобається

Схожі вірші

Всі

Хай буде так

Юлія Богута

«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.

38

4

5971

" Вздох неба "

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Я теряю себя , как птица в полете Каждый вздох облегчения , Когда вижу неба закат Мне плохо , когда не дотронуться К твоим обьятьям свободно , Но я знаю, что ты не услышишь , Мой вслип слёз из-за окна ... За глубиной туч темного неба Ранее, чем ты уже вспомнишь И подумаешь, как я скучаю , Скрою всю грусть.тишиной ... Может быть сердца стук угнетает И воздух из лёгких рвется волной Но ритм одной песни будет на память , Тех последних слов ветра холодов ... Пока не угаснет горизонт пламя Последнего огня без тебя , Багры унесут строки мгновенно Без следа раньше тепла ... P.s: Грусть неба скрывает больше чем мы думаем ...✨💫✨ 🎶 Where's My Love ~ SYML 🎶

39

4

3347