Вимучений автор

Weronika Nikulina

Ти львівська кава, гірка та солодка, Ти натхнення, ти насолода. Мрії не сповнені, ти думки. Шкода, не бачу очі, лиш сторінки. Рядками написаний, мною вигаданий, Але в книжках вичитаний. Розумний, смішний, тільки... Вимучений автор. Вогненні палають літери з твого чарівного пера, А я, читаючи, захоплююсь, і іноді плачу. Ти мені не простиш, та, і я собі не пробачу. Твори, пиши, не зникай, Залишся в моєму серці назавжди. Твори, пиши, і думай, Що так треба, роби як серце підкаже. ©п р и с в я т а

2018-06-30 22:04:52

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (3)

Євген Піпусь

І що би не сталось, і пройдуть роки, Ніколи нам вже не забути тої весни, І зникнуть образи, і гіркі думки, Ми залишимось разом: Закохані діти, тієї весни...

Відповісти

2018-07-01 06:44:56

Weronika Nikulina

дякую💜

Відповісти

2018-07-01 07:52:20

Подобається

Weronika Nikulina

@Євген Піпусь 💚💚💚

Відповісти

2018-07-01 07:52:50

Подобається

Інші вірші поета

Живий Запалюй Постіронія серйозності Хто така

Інші поети

Hitar

@Hitar

Shina

@Sheena

rosbyta_chasha

@rosbyta_chasha

Схожі вірші

Всі

У серці...

Катерина Данилевська

Я думками завжди з тобою, Ім'я твоє шепочу уві сні. Як добре, що тою любов'ю, Я буду зігріт навесні. Колись я кохався з журбою, Всі враження їй віддавав. Проте, нагороджений долею, У серці тебе я сховав. І швидко темрява зникла, Зростало в моїй душі світло. Так швидко надія розквітла, Прийшло в життя наше літо. Я марю тобою кожну годину, За тебе і щастя своє я віддам. Для мене ти світ, ти - родина, І буду любити наперекір літам.

107

10814

Мої слова

Ай

Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.

5158