Хто така
Розгублена чи ошукана, вона невловима і дивна.
Вдивляєшся в очі, навколо шумно,
А поруч з нею спокійно і тихо.
І може голос давно забув, той шепіт навряд чи згадаєш.
Але поруч з нею живим ніби був,
А зараз напевно танеш.
Як завжди сльози, думки погані.
Вона ~ як доза, та й та примарна.
Про неї мрієш, і думаєш часто,
Спокійно милий, і так нещасний.
Буває, віршик якийсь напише, читаєш ~ любиш її всі вірші.
Все буде добре, повір, то правда.
А колір, очі. Мільйон смарагдів.
2019-05-04 21:25:55
3
2