Хто така
Weronika Nikulina
Розгублена чи ошукана, вона невловима і дивна. Вдивляєшся в очі, навколо шумно, А поруч з нею спокійно і тихо. І може голос давно забув, той шепіт навряд чи згадаєш. Але поруч з нею живим ніби був, А зараз напевно танеш. Як завжди сльози, думки погані. Вона ~ як доза, та й та примарна. Про неї мрієш, і думаєш часто, Спокійно милий, і так нещасний. Буває, віршик якийсь напише, читаєш ~ любиш її всі вірші. Все буде добре, повір, то правда. А колір, очі. Мільйон смарагдів.
2019-05-04 21:25:55
3
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Weronika Nikulina
дякую за зауваження, обов'язково подумаю як це вирішити😘
Відповісти
2019-05-05 06:44:25
Подобається
Марі Жаго
Красиво
Відповісти
2019-05-05 21:15:36
1
Інші вірші поета
Бездумно Фарбами Не втрачай В пам'ять про героїв
Інші поети
Сергій Яремчук
@sergey_yaremchuk28
Марія
@VictoriaLerua
Схожі вірші
Всі
Намалюю
Вікторія Тодавчич
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
3066
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2505