Вихід

Weronika Nikulina

Вона танцюючи пролила на себе каву І діалоги в її оживали листах, Вона була такою як ми, такою самою. Та як виходила з свого світу, її окутував страх. І сходячи з розуму стрибала по сходах зліплених. З думок, слів, подій прикрашених. Вона була як сніг - білою білою. Була як картина, та фарби розмазані. Немов би птахом злітала дахами, дивлячись в очі небу вогнистому. Її думками володів прибабаханий, Її думки віддані безмежжю іскристому. І спадає з плеча кофтина, що була їй панцерем ніжним. І ранок стає холодним. Босі ноги чують холод перила мосту засніженого.

2018-05-05 11:14:38

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (6)

Weronika Nikulina

а як правильно?)

Відповісти

2018-05-05 11:25:01

Подобається

Weronika Nikulina

дякую)

Відповісти

2018-05-05 11:28:06

Подобається

Weronika Nikulina

воно то так, але Т9 ніхто не відміняв 😓 Дякую, надалі буду уважнішою) ☺️

Відповісти

2018-05-05 11:36:05

Подобається

Інші вірші поета

Хто така В пам'ять про героїв Нічого нового, знову про тебе Потрібно

Інші поети

MaggieB

@MaggieB

The_Sadistic_Teen X

@The_Sadistic_TeenX

Maria

@maybe_baby

Схожі вірші

Всі

I Saw a Dream

Ілва Стрілецька

I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.

102

15934

Why?

Лунная Лапа

I was alone. I am alone. I will be alone. But why People always lie? I can't hear it Every time! And then They try to come Back. And i Don't understand it. Why?

8502