Вихід

Weronika Nikulina

Вона танцюючи пролила на себе каву І діалоги в її оживали листах, Вона була такою як ми, такою самою. Та як виходила з свого світу, її окутував страх. І сходячи з розуму стрибала по сходах зліплених. З думок, слів, подій прикрашених. Вона була як сніг - білою білою. Була як картина, та фарби розмазані. Немов би птахом злітала дахами, дивлячись в очі небу вогнистому. Її думками володів прибабаханий, Її думки віддані безмежжю іскристому. І спадає з плеча кофтина, що була їй панцерем ніжним. І ранок стає холодним. Босі ноги чують холод перила мосту засніженого.

2018-05-05 11:14:38

14

6

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (6)

Weronika Nikulina

а як правильно?)

Відповісти

2018-05-05 11:25:01

Подобається

Weronika Nikulina

дякую)

Відповісти

2018-05-05 11:28:06

Подобається

Weronika Nikulina

воно то так, але Т9 ніхто не відміняв 😓 Дякую, надалі буду уважнішою) ☺️

Відповісти

2018-05-05 11:36:05

Подобається

Схожі вірші

Всі

La lune

Nadine Tikhonovitch

Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!

49

14

1033

Впізнай себе...

Вікторія Тодавчич

Впізнай себе в моїх словах , Що виливаються в пісні. Ти знову є в моїх віршах . Я їх присвячую тобі. Всі погляди твої ласкаві, Я все змалюю у віршах. Тихенько ,щоб вони не знали До тебе я прийду у снах. Коли у дзеркало поглянеш А там побачиш лиш мене. Знов вірші всі мої згадаеш, І знов впізнаеш там себе. І в день Святого Валентина, Ми стали друзями с тобою. Нехай зупинится хвилина, Я розлучилася з журбою....

43

7

1398