Постіронія серйозності
Weronika Nikulina
Постіронія серйозності межує з думками в повісті. Між нами~як в невагомості, шукаємо краплю совісті. Нічні поїзди надшвидкісні, мов в агонії, Мене захопив ти віршами просто повністю. Думки не людські у світі сьогодні вартісні, Диктатора слово вбиває своєю гордістю. Ми досі на місці, ні кроку вперед, ні радості, Стояти і плакати, над краплею майже жалості. Стояти і плакати, очима шукати людськості, Ридати, стрибати, зриватись, кричати матами. Дивить на світ, й не знаходити краплю милості. І жити ось тут, немов би за сучими гратами. Кордони думок в голові перестрибувати, чи варто шукати виходи ці в реальності? Тягнути себе волосиною нашої близькості, І жити з межею власної геніальності.
2019-02-16 22:13:45
5
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
Weronika Nikulina
@Євген Піпусь ах,💚💜
Відповісти
2019-02-16 22:31:06
Подобається
Vlad Hazda
Заділо. З поверненням)
Відповісти
2019-02-22 22:34:00
1
Weronika Nikulina
@Vlad Hazda дякую, стараюсь🙂
Відповісти
2019-03-25 15:09:15
Подобається
Інші вірші поета
Пересічні Вимучений автор Не втрачай В пам'ять про героїв
Інші поети
Merlin911
@garovan321
secret
@secretnoclue
Схожі вірші
Всі
Моє диво
Фαйղα Եօթթí #AР #FN
А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno
46
5
2062
Я граю лише уві снах...
Nadine Tikhonovitch
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
131
25
5589