Постіронія серйозності
Weronika Nikulina
Постіронія серйозності межує з думками в повісті. Між нами~як в невагомості, шукаємо краплю совісті. Нічні поїзди надшвидкісні, мов в агонії, Мене захопив ти віршами просто повністю. Думки не людські у світі сьогодні вартісні, Диктатора слово вбиває своєю гордістю. Ми досі на місці, ні кроку вперед, ні радості, Стояти і плакати, над краплею майже жалості. Стояти і плакати, очима шукати людськості, Ридати, стрибати, зриватись, кричати матами. Дивить на світ, й не знаходити краплю милості. І жити ось тут, немов би за сучими гратами. Кордони думок в голові перестрибувати, чи варто шукати виходи ці в реальності? Тягнути себе волосиною нашої близькості, І жити з межею власної геніальності.
2019-02-16 22:13:45
5
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
Weronika Nikulina
@Євген Піпусь ах,💚💜
Відповісти
2019-02-16 22:31:06
Подобається
Vlad Hazda
Заділо. З поверненням)
Відповісти
2019-02-22 22:34:00
1
Weronika Nikulina
@Vlad Hazda дякую, стараюсь🙂
Відповісти
2019-03-25 15:09:15
Подобається
Інші вірші поета
Доля В пам'ять про героїв Бездумно Про фізику, Фрейда і Ньютона
Інші поети
Схожі вірші
Всі
Хай буде так
Юлія Богута
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
5566
Все й одразу
Ай
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4684