Нічого нового, знову про тебе
Під покровом ночі я начитую твої вірші на диктофон,
І дихання різке зовсім збиває ритм.
Ти мій останній, мій не напівмарафон,
Ти моє ціле, і тепер ти житимеш з тим.
Я би тікала, але хто від тебе втече?
Хто був сильніший за пристрасті твій потік?
Виявилась сильніше, у блиску твоїх очей,
В відблиску моїх на кохання себе прирік.
Стала сильніше, почала писати вірші,
Творити й чуже, а не тільки своє життя.
Букви ті створені з частки моєї душі,
Щоби зробити міцніші твої почуття.
Зеленоока, скромна і майже руда,
Стала стрілою що міцно застрягла в серці.
Сльози, то лише тільки сіль і вода,
І стріла та, так і не приведе до смерті.
2019-08-01 11:14:43
4
0