Папероїди

Weronika Nikulina

Проти ночі як завжди, народжуються ці рядки, І рано чи пізно ти їх читатимеш, знаю. Може дні пройдуть, скоріше за все роки. Та з думками про тебе сьогодні я засинаю. Ні слова, ні згадки краплі не допущу, Лиш тексти лягають на білий паперу блиск. Тебе я ніколи, мій друже, в думках уже не відпущу. Лиш вірші твої геть заїли мій жорсткий диск. Мене не лишай, не тікай, не щезай з голови. Слова ті короткі і довгі лиш папероїди... Як завжди прошу. Ти знаєш про що. Живи. Дарують ці вірші тобі мої Аоніди. І музика знову десь гра в далині, Знаходити сенс в цих віршах не потрібно. Ти просто читай, і може десь у глибині, Почуєш мій голос, у нотах п'янких піаніно.

2019-10-16 19:17:16

Інші вірші поета

Живий Пан Постіронія серйозності Доля

Інші поети

Марина

@_Maryna

Julian de Sousa

@juliandesousa

Орест Тихий

@orest_tykhyi

Схожі вірші

Всі

"Письмо ушедших дней"

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.

2872

La lune

Nadine Tikhonovitch

Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!

1516