Знак питання

Weronika Nikulina

Як ми до того дійшли? До спільних думок, вражень, дій? Як ми стали тими, ким є, Просто будучи поруч разом. Як ти змінився так швидко? Дивишся в очі - пропалюєш душу.. Як я стала тою, ким навіть не мріяла? Якась не знайома мені я. Споріднені душі, і погляди, І тиснуть у грудях надто великі серця... Де я? Там де ти. І сенс в обіймах твоїх знайшла.

2018-06-10 18:14:26

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (4)

Weronika Nikulina

@Глеб Буткевич спасибо :)

Відповісти

2018-06-10 18:15:45

Подобається

Vlad Hazda

Жахливо прекрасно...

Відповісти

2018-06-10 18:24:35

Weronika Nikulina

@Vlad Hazda ооо, дякую 💜

Відповісти

2018-06-10 18:36:30

Подобається

Інші вірші поета

Бездумно Знайди мене Без нього - ніяк. В пам'ять про героїв

Інші поети

Тимка

@pro_risovanie_s_timkoy

Nazar Pytsyk

@bez_talanta

Gang Little

@Ganglittle

Схожі вірші

Всі

Тарантела (Вибір Редакції)

Фαйղα Եօթթí #AР #FN

І ніжний спомин серця оживився В нестримнім танці тіла — тарантели, Коли тебе відносить в зовсім інші Світи буття — яскраві й небуденні. Коли душа вогнями іржавіє, Кричить до тебе екстраординарним Неспинним рухом палкої стихії! Чому стоїш? Хутчіш в танок за нами! Бо тут тебе почують навіть боги, Суворі стержні правди на планеті. Танцюй-співай у дивній насолоді, Бо то є радість в ритмі тарантели!... Твоє ж життя невічне, зголосися? В мовчанні втопиш душу і печалі? Чи може разом з нами наймиліше Відкинеш маску сорому й кайдани? *** Переклад в коментарях 🔽🔽🔽

8769

Тени собственного сердца ...

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Глубокой ночью в тишине , Как млечные пути горели свечи Их огонек горел во тьме Скрывая тайны сердца человечьи Тенями прошлого унося яркий свет, На языке горело пламя вспоминания Из памяти оствавив только след Потухших пепла чувств одного созерцания .. И лишь полны отчаяния глаза Остались морем слёзного раскаяния .. Об том ,что не забудешь некогда Ошибки сделанных ,когда то лишь случайностью ... Прекрасных звёзд на небе уголков, Когда хотелось быть ранимым Сломать себя от бури горечи долгов, Которых прятал от своих любимых И каждый вздох ,что вдруг не смог, Раскрыть все страхи угнетения В тени ночей под всхлип с дождём Укрыв опять себя жалким замком мгновения. 🎶🎧🎶 💫Demons ~Alec Benjamin 🖤

1471