Таке щось дуже особисте
Геніально творити щось більше за власний сенс, Коли потік думок сам формується в рядки. І буває, що ти не знаходиш цьому кінець, Та іноді, навіть геніальні голови не відвідують достойні думки. Ти вигадуєш щось цікаве й нове, Безпросвітно торчиш у власному світі. Ти не дивишся фільми в кіно і в 3D, І не ловиш прекрасні флюїди найкращої миті. Ти митець, ти хардово працюєш над власним словом, Гуглиш помилки і рими, а в кінці, тебе все рівно виправляє @Soroka... Ти смієшся і плачеш водночас, Коли не знаходиш натхнення, Але коли щось коротке, маленьке напишеш, Ти стрибаєш, і дурною бошкою проламуєш стелю. Ти береш приклад з офігенного @perfect_strider, Стараєшся творити щось накшталт його віршів, Але в тебе виходить носити лиш сліз власних під сотню відер. Але виявляється, ти пишеш далеко не гірше... Але іноді натхнення зникає і йде десь за гори твоїх безкінечно істеричних думок. І його витягнути тільки коханому @glum _mtf... Та, коли вже натиснув на AK 47 курок, Ти знайдеш в собі сили творити.... Але. Не знайдуть вже тебе.
2018-07-02 23:40:15
8
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Стренжер
👍
Відповісти
2018-07-03 04:32:41
1
Схожі вірші
Всі
Тишина ночного неба
Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот
46
44
3266
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4687