Таке щось дуже особисте

Weronika Nikulina

Геніально творити щось більше за власний сенс, Коли потік думок сам формується в рядки. І буває, що ти не знаходиш цьому кінець, Та іноді, навіть геніальні голови не відвідують достойні думки. Ти вигадуєш щось цікаве й нове, Безпросвітно торчиш у власному світі. Ти не дивишся фільми в кіно і в 3D, І не ловиш прекрасні флюїди найкращої миті. Ти митець, ти хардово працюєш над власним словом, Гуглиш помилки і рими, а в кінці, тебе все рівно виправляє @Soroka... Ти смієшся і плачеш водночас, Коли не знаходиш натхнення, Але коли щось коротке, маленьке напишеш, Ти стрибаєш, і дурною бошкою проламуєш стелю. Ти береш приклад з офігенного @perfect_strider, Стараєшся творити щось накшталт його віршів, Але в тебе виходить носити лиш сліз власних під сотню відер. Але виявляється, ти пишеш далеко не гірше... Але іноді натхнення зникає і йде десь за гори твоїх безкінечно істеричних думок. І його витягнути тільки коханому @glum _mtf... Та, коли вже натиснув на AK 47 курок, Ти знайдеш в собі сили творити.... Але. Не знайдуть вже тебе.

2018-07-02 23:40:15

8

1

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (1)

Стренжер

👍

Відповісти

2018-07-03 04:32:41

1

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

11978

Чуточку внимательней

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Неудачная попытка быть тем, кого сложно обидеть , Рвя бурю за улыбкой проникших эмоций И наивность уже стала себе лишь противна , Все пытаясь понять всех за скрытой дорогой ... Мимо мчат незнакомые люди , И не кто тебя уже не осудит : Всем безразлично твоя лишь обида , И что слёзы пускаешь себе на морозе Может так будет даже на лучше Без различных ненужных вопросов , О том " Как ты ?)" Тебе хорошо ли" Или в этом нет больше смысла и вовсе ... Разве безразличие лучший способ оплаты За свои выражающие сердце бурю эмоций..? Может стоит быть чуточку внимательней , К тем кому помощь и вправду поможет !

40

8

2462