Dark lights
Nour_Amr
You walk straight to me and see my dead smile.. Shake hands isn't enough for u to feel my cold soul... Then you realize it's hard for u to rescue me from the dark lights... You begin to fight it... Scream in front of it... Then it takes me away. You know that there's no way out but u keep trying over and over again. Your love disappear from my eyes... You know that it's too late for me.. Go, run away, you can't rescue me but u have to rescue our memories and our love from the dark lights. Why u sacrifice for me? This is the end for me. Go, I can't handle it anymore . At the end dark lights always win..
2020-07-23 18:19:22
6
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
Nour_Amr
@چُولِي حبيت تشجيعك ليا اوي ♥️
Відповісти
2020-07-23 18:55:44
1
چُولِي
@Nour_Amr It's nothing بجد حبيت كتاباتك جدًا❤️❤️
Відповісти
2020-07-23 18:57:50
1
Nour_Amr
@چُولِي لالا كده انتي من النهاردة صديقتي ♥️♥️
Відповісти
2020-07-23 18:58:15
1
Інші вірші поета
نهايتي.. Scary Shadows صراعات النفس الكلمات المبعثرة
Інші поети
fellegzuhatag
@fellegzuhatag
CVLD BLVVDED
@Zaharchuk_Arsen
Схожі вірші
Всі
Приходи (RU-UA)
Ай
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
2289
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12643