بلا عنوانٍ
إبتسامتك في وقت ظلمتي الهالكه تنيرني... عيناك لطالما كانا مرشداي.. صوتك لطالما كان مقصدي و وجهتي... كنت تخبرني بأنك عهدتني قوية لم تعهدني بذلك الضعف... جناحاي تمزقا.. ألم تسمع صوت تمزقهما؟؟.. انت من انتزعتهما مني.. لقد نزعت مني قدرتي على التحليق.. لطالما أردت ان تبقيني سجينة قفصك.. لم تريد أن تسمع الأصوات بداخلي.. لم تريد أن تسمع صوت رجائي.. لقد غلب عليك شيطانك.. جانبك المظلم.. كنت تراني كالدمية التي تريد أن تحركها بأشرطتك.. و لكن ليس بعد الآن.. تلك الأشرطة لم تعد تحركني.. لقد أصبحت كما اريد... قلبي محطم و لكن لم أعد دمية.. سأسترد جناحاي.. سأحلق من جديد.. قفصك لن يسعني.. و لن أترجاك.. بالنهاية كان خلف ابتسامتك الدافئة إبتسامة مظلمة تخبئها.
2020-07-26 19:22:43
5
8
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (8)
Jona's Novels
@Nour_Amr حبيبتي وتأكدي إني هشجعك دائماً ❤️❤️🥺
Відповісти
2020-07-26 19:28:31
Подобається
Nour_Amr
@Jona's Novels انتي قلب قلبي خلاص 💜
Відповісти
2020-07-26 19:29:39
1
Jona's Novels
@Nour_Amr يا عمري انتيي🥺❤️❤️
Відповісти
2020-07-26 19:30:50
1
Схожі вірші
Всі
"Ми усе подолаємо разом..."
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
1806
"Я буду помнить"
Я буду помнить о тебе , Когда минутой будет гнусно И одиноко грянет в след Дождь смыв порою мои чувства Я буду помнить о тебе , Когда нагрянет новый вечер И ветер заберёт себе Мои увечены надежды . Я буду помнить, тот момент, Когда тебя со мной не стало Оставив только мокрый цент С того ,что в сердце потеряла Я буду помнить твой уход , Да может быть, тогда слезами Теперь совсем под тихий сон Обняв подушку крепко швами .
43
7
1784