Едем.
Взяв Господь у руки глину, Трохи помісив, І зліпив тоді людину, Щоб вдихнути сил, Та створив йому дружину, Щоб не був він сам, Дав імя їй Єва, А йому Адам, Оселив в саду квітучім, На ймення Едем, Де дерева всі плодючі, Без турбот і гірких тем, Тільки з дерева пізнання, Не чіпайте плід, Бо почнуться у вас зітхання, До останку літ, Пішла погуляти Єва, Коли Адам дрімав, Біля забороненного дерева, Шлях її тривав, Та біда була вже близько, І зявився змій, Поклонився Єві низько, І мовляв без слів, Покуштуй красуня плоду, Взнаєш щось нове, Не дивись на жаборону, Заборони.то пусте, Скуштувала Єва плоду, І дала Адаму, І побачила.що гола, Завстидалась сраму, Тут враз і закінчився, Весь Едемський рай, Те що було вчора добре, Нині вже печаль.,,
2020-01-02 19:36:22
0
0
Схожі вірші
Всі
"Письмо ушедших дней"
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
17
2637
Я і ніч
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
13177