Едем.
Взяв Господь у руки глину, Трохи помісив, І зліпив тоді людину, Щоб вдихнути сил, Та створив йому дружину, Щоб не був він сам, Дав імя їй Єва, А йому Адам, Оселив в саду квітучім, На ймення Едем, Де дерева всі плодючі, Без турбот і гірких тем, Тільки з дерева пізнання, Не чіпайте плід, Бо почнуться у вас зітхання, До останку літ, Пішла погуляти Єва, Коли Адам дрімав, Біля забороненного дерева, Шлях її тривав, Та біда була вже близько, І зявився змій, Поклонився Єві низько, І мовляв без слів, Покуштуй красуня плоду, Взнаєш щось нове, Не дивись на жаборону, Заборони.то пусте, Скуштувала Єва плоду, І дала Адаму, І побачила.що гола, Завстидалась сраму, Тут враз і закінчився, Весь Едемський рай, Те що було вчора добре, Нині вже печаль.,,
2020-01-02 19:36:22
0
0
Схожі вірші
Всі
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
1983
Я граю лише уві снах...
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
131
25
4980