Вірші
Криниця
Стою біля кринниці одиноко.
Дивлюсь у темний отвір наче в сопло.
А вона своїм єдиним оком.
Зирить в небо опоглядом циклопа...
0
0
341
Небокрай
Небокрай.
Палав вечірній небокрай.
А ми сиділи біля річки.
Душа просилась вперто в рай.
Та тіло не пускало грішне.
Не буду я казать казок.
Обіцянками сипать досить.
Романтику серед зірок.
Ти вже давно пізнала досі...
2
0
357
Птах у тенетах
Птах у тенетах.
Вільний птах попав у тайні сіті.
Безпечний ангел,сизий наче дим.
І буде ясень невдоволенно ревіти.
А квіти будуть плакати за ним.
Нема зорі котру не зустрічав він.
Нема пісень яких бі не співав.
Про зелен-гай,про лози виноградні.
Де він частенько втомленний дрімав.
Тугі тенета стиснули безжально.
Нема чим дихать,у очах імла.
А в голові мелодія прощальна.
І кадри із химерного кіна.
І просить птах бо дуже хоче жити.
Травинонько зелена поможи.
Чи можеш ти стеблинку нахилити.
Щоб я попив холодної роси.
Та в відповідь йому була лиш тиша.
Байдужий подих вітру і усе.
А хтось казав ніколи не залишить.
А хтось казав що не підведе.
Отак в житті буває дуже часто.
Коли потрібен ти,тебе чекають всі.
Коли ж нема в тобі потреби.
Кидають друзі у біді...
3
2
359
Згадай...
Згадай...
Згадай мене коли ти ляжеш спати.
Коли прокинешся також згадай.
Коли по вулицях підеш гуляти.
Чи будеш підеш пити з кимось чай.
Не забувай,якщо ти тільки зможеш.
Романтику осіньої пори.
Як заздрісно дивились перехожі.
Коли с тобою ми мов лебеді пливли...
1
0
340
Вечір
Вечір.
Приходив вечір як завжди.
Але не так як то раніше.
Торкався тихо голови.
А вітер коси гладив ніжно.
На горизонті дві зорі .
Одна моя ,а тая друга.
То частка рідної душі.
Моя коханна і подруга.
І крізь десятки кілометрів.
Я відчуваю всім єством.
Їїгаряче добре серце.
Що марить мною перед сном.
Так важко бути у розлуці.
Так важко, важко до нестями.
Коли безсоння очі мучить.
Душа ж лягає між рядками.
У темряві німої ночі.
Стою схилившись край воріт.
Наче вишневий той листочок.
Що полетів бездумно в світ...
1
0
279
Над прірвою
Над прірвою у житі.
Між сяючих ззірок.
Іду шляхом розбитим.
До нових перемог.
А жито,те високе.
Не видно куда йти.
І чути тільки клокіт.
Буремної ріки.
О, тільки би не впасти.
Не потонуть в імлі.
Я зрозумів що щастя.
Немає на землі.
Грошей завжди мало.
І влада вже не в смак.
То все пусті принади.
Що плутають нам шлях...
0
0
302
Морська ідилія
Морська ідилія.
Я стояв з тобою біля моря.
Ти сплітала квіти у вінок.
Я тримав ті квіти у долонях.
Мов казкове золоте руно.
Крізь нічну прозору прохолоду.
Я пив жадібно твоє тепло.
Ти дивилась у задумі в воду.
Наче крізь зашторенне вікно.
Я торкався нідно твоїх стегон.
Тихі зорі падали до ніг.
Вдалині блукало чиєсь ехо.
І тонуло у морській воді.
Кожен подих,кожен рух і дотик.
Все зливалось у мелодію весни.
Твоє тіло було наче ноти.
Мої пальці струнами були...
----
1
0
319
Колись...
Колись тебе уже я бачив.
Напевно вчора у ві сні.
Тобі побачення призначив.
Ти запізнилася тоді.
В осіннім парку знову листя.
Вітерець кувойдить чуб.
І кожну ніч мені вже сниться .
Солодкий запах твоїх губ...
1
0
266
Незнайомка
Незнайомка.
Коли небудь,дійду до краю.
Знайду ту втраченну любов.
Яку я зовсім ще не знаю.
Але шукаю,знов і знов.
У глибинні всіх сентиментів.
Я відчуваю,ти десь тут.
Як та мозаїка з фрагментів.
Чи у коня міцний хомут.
Мені в обличя свище вітер.
Снігом засліплює зима.
Я обійшов уже півсвіту.
Але тебе нігде нема.
Я знаю буде це не скоро.
Але я втомленний в шляху.
Шукаю зовсім невідоме.
І невідомо чи знайду.
Моя чарівна незнайомка.
Ти може знаєш,може ні.
Як від кохання серце стогне.
І часом важко на душі...
0
0
279
Курки
Курки звелись,іду по краю.
Позаду спаленні мости.
Я вже нікого не кохаю.
І не шукаю чистати.
Мені далеко ще до раю.
А в пеклі був я вже не раз.
Я наче свічка догораю.
І згадую минулий час.
Листки зівялі вже спадають.
Сивіє русих косей жовть.
І наче зошити листаю.
Що не встиг перемолоть...
1
0
263
Червоні ягоди
Червоні ягоди надуї.
Напівпрозорі,напівживі.
Як вогник серце моє гріють.
Мовчки зітхають в голові.
Їм чогось жаль,чогось немає.
Чогось уже їм не вернуть.
Може це те,що всі шукають.
Або проста людськая нудь.
Червоні ягди надії.
На що надієтеся ви.
Може на те,про що всі мріють.
Життя без болью і біди...
0
0
217
Переміни
Переміни.
Кажуть будуть переміни.
В нашій змученній країні.
Це все сказав на Новий рік.
Один великий чоловік.
Сидів на пару із онуком.
Навхрест смиренно склавши руки.
А дог,англійський,мармуровий.
Лежав поблизу,мов корова.
А той,вельмишановний пан.
Що осідлав верхи диван.
Сказав,що будем всі багаті.
І буде свято в кожній хаті.
Яким шляхом,то він не знає.
Хай кожен вихід свій шукає.
Дає анархію у руки.
Все просто навіть без науки.
Хто що хапне,те буде мати.
А більшість мусить вибачати.
А він сидить з онуком хижо.
Собака руки йому лиже.
І він веде розмову далі.
Розказує свої печалі.
Як йому важко керувати.
Нема що їсти і де спати.
Але сказав,що незабаром.
Він розжене ворожі чари.
Усіх злодіїв і магнатів.
Як Лазаренка вишле в штати.
Всіх олігархів і буржуїв.
Нехай Америка годує.
Отак з блакитного екрану.
Мовляв він,чисто,бездоганно.
Так милозвучно і красиво.
Не президент,а справжнє диво.
І люди хочуть йому вірить.
Але нема терпінню міри.
Люди втомились вже чекати.
Втомились сіятио і жати.
Але ще слухають бандита.
Який обманює відкрито.
Зухвало бреше людям в очі.
Особливо в новорічні ночі.
Насправді ж цей злодій хапуга.
Думає зовсім про друге.
Він хоче нашу неньку Україну.
Кинуть нагло на коліна.
За копійки усе продати.
Чи у Європу,чи у штати.
Але не спить народна сила.
Ще не таких вона давила.
Терпець урветься,ще не довго.
На все у світі воля Бога.
А поки що,терпіть терплячі.
Поки дурисвіти ледачі.
Паразитують в нас на тілі.
Будують замки,дачі,вілли.
А ми горбатимось горбаті.
Як і раніше на багатих...
0
0
219
Доня
Доня.
Яка ти будеш,я не знаю.
Чарівна донечка мая.
Відам тобі усе що маю.
Всю свою душу і життя.
У твоїм чистім,ніжнім грунті.
Я посаджу зерно добра.
І буду щиро поливати.
Своїм теплом,немов з відра.
Моя коханна,мила доню.
Стеблинка,ластівка моя.
Візьму тебе в свої долоні.
Немов маленьке зайченя.
Тобі веснянний подих вітру.
Промінчик сонця золотий.
Все те,що мають усі діти.
Для себе заново відкрий...
0
0
205
Совість.
Совість.
Лунає біль задавненний.
Під ребрами пече.
Лікують совість правдою.
Сльозою від очей.
Лікують совість мукою.
Стражданнями в ночі.
Безногою,безрукою.
Краплиною душі.
Лікують совість церквою.
І щирим каяттям.
Між живими й мертвими.
Між смертю і життям.
Лікують совість відчаєм.
Розпеченним вогнем.
Словами завжди вічними.
Оголенним мечем.
Лікують совість совістью.
Якщо вона ще є.
Якщо не зникла повністью.
І хоч трішечки жиє...
0
0
193
Щасливий
Щасливий той,хто вміє жить.
Рдіти і страждати.
І усміхнутись в слушну мить.
До смерті покохати.
Я люблю аромат землі.
Щироомитої дощами.
І прилетять знов журавлі.
До нас у край,немов до мами.
Маленьке,жваве зайченя.
Промінчиком заграє пісню.
Збереться за столом сімя.
0
0
210
Дві ріки
Дві ріки зітканні з думок.
плинуть у мозку мов комети.
Одна веде до щастя і зірок.
Друга ж веде до пекла.
Дві стрічки вплетені в вінок.
Біла і червона.
Одна немов кульбаби сок.
Інша,кров солона.
Два вектори нашого життя.
Два напрямки різного гатунку.
У кожного дорога йде своя.
Від одержимості,до порятунку...
0
0
180
Я живу...
Я живу.
Без успіху,і без надії на майбутнє.
Йду вперед,рвусь напролом.
Дивлюся поглядом відсутнім.
Наче це все жахливий сон.
Не хочу слави і багатства.
Не хочу влади королів.
Бо звідти легко можна впасти.
І не піднятись до останку днів.
Мені не треба зірок з неба.
Мені не треба всіх земель.
Мені так мало в житті треба.
Тільки життя як у людей.
Мені приємний запах лісу.
І промінь сонця крізь листву.
Коли птахи співають пісню.
Чарівну пісню про весну.
Коли світанок несміливо.
Відкриє очі після сну.
Я усміхнусь йому щасливо.
Бо я щасливий що живу...
0
0
201
Карпати
Піду з тобою на край світу.
В Карпати,в гори,в небеса.
Де стогне жалібно трембіта.
І манить хваєю сосна.
Підем туда де свище вітер.
Сховаємося серед скель.
Щоб один одного зігріти.
Теплом закоханних людей.
І у гірськім нічнім потоці.
Де води чисті,як кришшталь.
Зкупаємось в вогні емоцій.
Забудем горе і печаль.
Ми тут одні у цілім світі.
Один для одного живем.
Зранку заплаче знов трембіта.
І ми по схилах вниз підем.
Там у молочному тумані.
В долині,свіжій від роси.
Освідчуся тобі в коханні.
Мов перший раз за ці роки...
0
0
193
Я кресалои...
Я кресалом вибью вогонь. для людей,не для себе. В комбінації сірих долонь. Я звернуся до тебе. милий Боже,твоя доброта, Є безмежна І честна. Я написав би до тебе листа, та не знаю адреси. закипала в минулому кров. від одного подиху вітру. А тепер у мене любов. І ця любов,до всього світу. ти провів шляхами біди. і провів шляхами недолі. але завжди в дорозі світив. як маяк човнам,у морі...
0
0
195
Суворість
Суворість.
В суворості ховалась ніжність.
Квітуча радість у очах.
Я жадібно вдихаю свіжість.
Теї троянди,що в шипах.
Вона близька мені по духу.
Метелик в серці пурхотить.
Я би її щоденно слухав.
Навіть коли вона маовчить.
Та вона не моя,моя.
Та,що спізнилася на зустріч.
В неї робота і сімья.
А я неголенний,колючий.
Вона красива і струнка.
А я покрученній від болю.
Мов кава,гаряча і пянка.
А я мов птах,що любить волю...
0
0
191
Вільний.
Я не француз і не іспанець.
Простий звичайний землянин.
Коли зірки кружляють танець.
Я зупиняю часу плин.
Був лиходій я і коханець.
І такий я не один.
Ще вчора був лихого бранець.
Сьогодні ж вільний наче дим...
1
0
318
Мандри.
Я складаю валізу.
Шкарпетки,труси.
Щоб майнути без візи.
В невідомі світи.
Ватикан і Палермо.
Лісабон іМадрид..
Де є памятки древні.
І чужий колорит.
У книжках все цікаво.
Та в житті все не те.
Єлисейські забави.Їхнє слово живе.
В 40 років я буду.
Бачить Ельфеля труд.
Де розважливі люди.
Щастя світу несуть.
В світі так ще багато.
Нерозвіданих див.
Хочу радість пізнати.
І нести позитив...
0
0
301
Голуб .
Голуб опустивсь iз неба, На вiдстанi руки, I святий дух зiйшов на мене, Огорнув крильми, Стало затишно й спокiйно, Оселився мир, Розтупились темнi сили, Зупинився вир, I почув я в собi голос, Рiдний.не чужий, Не впаде iз тебе волос, Сину дорогий, Ти блукав в пiтьмi i хащах, А я звав.шукав, Сину блудний мiй.пропащий, Де ж ти пропадав, Та тепер вже не губися, I за мною йди, Коли хочеш пить.напийся, Животворноi води, I вода жива.родюча, Потече тодi, Переможе прiрви й кручi, У твоiм життi,,,
0
0
325
Вишня
Сиджу пiд вишнею i мрiю, Коли розбещений цей свiт, Свою провину зрозумiє, І змиє з грунту важкий слiд, Коли це нове поколiння, Забуло навiть про батькiв, Бiжить подалi з України, До іноземних берегiв, Нема нiчого вже святого, Всi люди наче тi вовки, Зустрiв недавно друга свого, Вiн навiть не подав руки, Нема жалю вже нi у кого, Якщо ти впав.добють.вставай, Дарма чекати допомоги, Кожен за себе.так i знай, I в метушнi цiй мурашинiй, Нема нiяких перспектив, Красивий дiм.крута машина, А щастя.так i не купив,,,
0
0
268
Едем.
Взяв Господь у руки глину, Трохи помісив, І зліпив тоді людину, Щоб вдихнути сил, Та створив йому дружину, Щоб не був він сам, Дав імя їй Єва, А йому Адам, Оселив в саду квітучім, На ймення Едем, Де дерева всі плодючі, Без турбот і гірких тем, Тільки з дерева пізнання, Не чіпайте плід, Бо почнуться у вас зітхання, До останку літ, Пішла погуляти Єва, Коли Адам дрімав, Біля забороненного дерева, Шлях її тривав, Та біда була вже близько, І зявився змій, Поклонився Єві низько, І мовляв без слів, Покуштуй красуня плоду, Взнаєш щось нове, Не дивись на жаборону, Заборони.то пусте, Скуштувала Єва плоду, І дала Адаму, І побачила.що гола, Завстидалась сраму, Тут враз і закінчився, Весь Едемський рай, Те що було вчора добре, Нині вже печаль.,,
0
0
249
Завдання.
Прийшов у свiт я голий, Родився без зубiв, Слiпий i трохи кволий, I плакати хотiв, Прийшов у невiдомiсть, У нестабiльний свiт, I розпочалась повiсть, Тривожний перелiт, Я загубив 3авдання, Карту i маршрут, Я перший мiж останнiх, Серйозний баламут, Хотiв i хочу волi, Бо вiльний.наче птах, Iду по мiннiм полю, В юрбi серед невдах, Вдача i невдача, Такого ж бо нема, Є вибiр.а iнакше, Доля ж бо слiпа, Та перелiт триває iз точки А до точки Б, I дверi вiдчиняють, Тим.хто довго зве,,,
0
0
224
Поїзд.
Сiдаю в поїзд.наче їду, Залiщики-Тернопiль, Поїзд не залишає сліду, Все розтираючи у попіль, Бабуся везе банку меду, Студент прямує в інститут, І я собі тихенько сяду, В кінці вагону.десь у кут, В вагоні гамір.йде розмова, Про Порошенка та Кучму, У когось дома є корова, У когось гектар буряку, Машиніст каже зупинку, В вагоні затишно.краса, Хтось голосно ковтає слинку, У когось в сумці ковбаса, Дорога довга.ще не скоро, Прибудемо.в кінцевий пункт, Я засинаю під розмови, Під мимовільний людський бунт, І сниться бурякове поле, Корова з сумом у очах, Ляшко із вилами в стодолі, І депутати у бинтах, Прокинувся.уже Тернопіль, Прошу пані.перші Ви, У кожного свої турботи, І я піду проти води,,,
1
0
268
