Я кресалои...
Михаил Петровский
Я кресалом вибью вогонь. для людей,не для себе. В комбінації сірих долонь. Я звернуся до тебе. милий Боже,твоя доброта, Є безмежна І честна. Я написав би до тебе листа, та не знаю адреси. закипала в минулому кров. від одного подиху вітру. А тепер у мене любов. І ця любов,до всього світу. ти провів шляхами біди. і провів шляхами недолі. але завжди в дорозі світив. як маяк човнам,у морі...
2020-01-05 12:46:37
0
0
Інші вірші поета
Поїзд. Дві ріки Завдання. Над прірвою
Інші поети
Izzy Izzy
@izzy209
anleah
@anleah
misshapen_mirror
@misshapen_mirror
Схожі вірші
Всі
Тарантела (Вибір Редакції)
Фαйղα Եօթթí #AР #FN
І ніжний спомин серця оживився В нестримнім танці тіла — тарантели, Коли тебе відносить в зовсім інші Світи буття — яскраві й небуденні. Коли душа вогнями іржавіє, Кричить до тебе екстраординарним Неспинним рухом палкої стихії! Чому стоїш? Хутчіш в танок за нами! Бо тут тебе почують навіть боги, Суворі стержні правди на планеті. Танцюй-співай у дивній насолоді, Бо то є радість в ритмі тарантели!... Твоє ж життя невічне, зголосися? В мовчанні втопиш душу і печалі? Чи може разом з нами наймиліше Відкинеш маску сорому й кайдани? *** Переклад в коментарях 🔽🔽🔽
43
33
8362
Мої слова
Ай
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
4212