Курки
Михаил Петровский
Курки звелись,іду по краю. Позаду спаленні мости. Я вже нікого не кохаю. І не шукаю чистати. Мені далеко ще до раю. А в пеклі був я вже не раз. Я наче свічка догораю. І згадую минулий час. Листки зівялі вже спадають. Сивіє русих косей жовть. І наче зошити листаю. Що не встиг перемолоть...
2020-01-05 13:23:48
1
0
Інші вірші поета
Повіки. Совість. Вечір Над прірвою
Інші поети
Lima
@Limaya_
Схожі вірші
Всі
Сумую без тебе
Вікторія Тодавчич
Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.
52
39
1568
Мої слова
Ай
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
84
0
3898