Курки

Михаил Петровский

Курки звелись,іду по краю. Позаду спаленні мости. Я вже нікого не кохаю. І не шукаю чистати. Мені далеко ще до раю. А в пеклі був я вже не раз. Я наче свічка догораю. І згадую минулий час. Листки зівялі вже спадають. Сивіє русих косей жовть. І наче зошити листаю. Що не встиг перемолоть...

2020-01-05 13:23:48

Інші вірші поета

Суворість Переміни Колись... Завдання.

Інші поети

Юрий Тим

@currentlib

Mila Kaminska

@Mila_Kaminska

Олександр Тімов

@olexandr_13

Схожі вірші

Всі

Намалюю

Вікторія Тодавчич

Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.

1910

Тишина ночного неба

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот

2576