Поїзд.
Михаил Петровский
Сiдаю в поїзд.наче їду, Залiщики-Тернопiль, Поїзд не залишає сліду, Все розтираючи у попіль, Бабуся везе банку меду, Студент прямує в інститут, І я собі тихенько сяду, В кінці вагону.десь у кут, В вагоні гамір.йде розмова, Про Порошенка та Кучму, У когось дома є корова, У когось гектар буряку, Машиніст каже зупинку, В вагоні затишно.краса, Хтось голосно ковтає слинку, У когось в сумці ковбаса, Дорога довга.ще не скоро, Прибудемо.в кінцевий пункт, Я засинаю під розмови, Під мимовільний людський бунт, І сниться бурякове поле, Корова з сумом у очах, Ляшко із вилами в стодолі, І депутати у бинтах, Прокинувся.уже Тернопіль, Прошу пані.перші Ви, У кожного свої турботи, І я піду проти води,,,
2020-01-02 19:24:41
1
0
Інші вірші поета
Дві ріки Мандри. Я живу... Карпати
Інші поети
Keiana Smith
@crazyreader99
alvahmara
@alvahmara
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
13077
Хай буде так
Юлія Богута
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
5972