Твоя казка
Тихо... Ангельський шепіт. Тихо. Напевно це перший раз... Із сонця промінь- тихесенько впав. З долоні дитини- грайливо заграв. Та повість ця не про промінь грайливий, повість ця про душу дитини. ♦ Тихо. Ангельський шепіт. Тихо. Оповідач усміхається хитро, слухайте й думайте брехня чи це правда, А історію знати, вам все-таки треба. Там де море та хвилі бурхливі, там де усе на світі можливо, Тільки в уяві незламної сили, може ожити кінцівка щаслива. Створити її не кожному сила, це зробила тільки дитина. Сидить собі тихо, тихенько читає а вирій пригод в уяві триває. Там феї і гноми , там Малі і великі, русалки, чорти, там нечисть нечиста. Та тільки у казці усе нам можливо, Погані герої добро сотворили. Просторі ліси, поля та долини Всякої честі наповненні сили. Ріки, озера, підземні джерела Кращі за ліки від болю та смерті. Чаклунка там тихо собі почаклує Наворожить та життя тобі порятує. Ти тихо спитаєш "у чому тут сила? ", Оповідач усміхнеться й відповість тобі сміло, що розум та серце усякому сила оману та чари розпізнати під силу . Дитина та сповнена чистої мрії Це і зробило кінцівку щасливу. Адже в уяві усе нам можливо, навіть герої негативи, пасиви. Сидіть тепер думайте Брехня чи це правда, Історію розповів я, усе там як треба, а дитиною стати кожен так сміє, просто повірте в чародійнії сили. ♦ ♦
2018-05-26 10:41:43
4
0
Схожі вірші
Всі
Темнота теней ночи ...
Пусто стало без границы Ночь взошла забрав луч дня Темны улицы, как тишины темницы , Освещает только свет одного фонаря ... Покров одеяла ночи вкрыто небо В далеке не страшны мне тени ветвей И не будоражит больше холод ветра , Что касается руками глубины очей ... Бурю льда он не приносит Темнота стала привычна мне Звук сверчков не веет грустью Больше ничего бояться нет... Свет от звёзд полны свеченьем Они стали снов мечты путей Для того , кто вдруг заблудит И поддастся темноте своей ...
44
13
2196
Моє диво
А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno
46
5
1937