Лабіринт
Я в лабіринт потрапив, народившись. Чи, може, я завжди у ньому був? Не знаю. Все ж отут у люди вийшов. Отут скридалі долі я свої почав. Ось цей провулок - лабіринт думок, Котрий петлює і зигзаковіє. А ця галузка коридорів-покручок Людьми всіляких серцевин рясніє. Є лабіринти почуттів людських. Їх світла тьма і темна світовінь... Тут інтер'єром, крім рослин в'язких, є і бажання, й пристрасть, і порив... Є й інші диво-лабіринти! Комусь знайомі, любі, А комусь і навпаки... І вибратись не можна, й вийти, Бо ти у лабіринті! Ти ним мусиш йти...
2018-05-01 11:12:04
2
0
Схожі вірші
Всі
Мої слова
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
4703
Тишина ночного неба
Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот
46
44
3110