Вірші
Іноді й троянди пахнуть гидко
Іноді й троянди пахнуть гидко.
Пам'ятаєш? Ті, що ти подарував.
Так, я жінка! Мені краще видко.
О, як мною ти тоді ізгордував.
Ті цілунки були істинно нещирі.
Зараз осягнула цеє дно.
Ті троянди, колись п'янковинні,
Затушили полум'я-вино.
Наш Кагор вже випитий додна
І дурман байдужість твоя одняла.
Що ж? Мені лишивсь букет троянд
Такий гидкий! Як викинути?! Як?!
5
0
811
Лаванди поцілунок
Німіє тіло од лаванди поцілунку.
Шепоче квітка небосхилу ніжну думку.
-"Розкрий свій шал, о квітко Раю!
Повір, цього лиш я бажаю..."
Вона ж зімкла пахучії вуста,
Свій погляд фіолетом притрусила.
Хоч ніжна й дика та краса,
Душа її - незвіданная сила...
4
0
779
Сіру палітру зробив мені демон
Сіру палітру зробив мені демон.
Нею писала, гадала, так треба.
І за усе це себе проклинаю.
У зачарованім колі я, знаю.
Вирватись хочу із цього прокляття,
Силу знайти, щоб зламати закляття!
Думаю, думаю:
"Де ти, спасіння?"
Те зачаїлось в коханих обіймах!
Все! Шах і мат тобі, демон пекельний!
Сила твоя вже не скручує вени!
Я володію собою сама!
Сіра палітра твоя геть згнила!
...............
Дивнії барви мені шлях облили.
Ангели свої дарунки послали...
І найцінніший дарунок я маю -
В мене цілунок того, що кохаю...
1
0
640
Зухвала сукня кольору бордо
Зухвала сукня кольору бордо
І вишні запах, присмак поцілунку...
Впокорено тебе отак було.
Ти здався швидко, воїн в обладунку.
На танець воїн запросив.
Не воїн! Красень! Справжній лицар!
І саксофонний звуку перелив
Затанцював із запахом кориці...
Те сяйво почуттів овіяло всю залу,
А плаття грало, дико вигравало...
Шалений запал кольору бордо!
І поцілунків, поцілунків до-мі-но...
6
1
580
Лабіринт
Я в лабіринт потрапив, народившись.
Чи, може, я завжди у ньому був?
Не знаю. Все ж отут у люди вийшов.
Отут скридалі долі я свої почав.
Ось цей провулок - лабіринт думок,
Котрий петлює і зигзаковіє.
А ця галузка коридорів-покручок
Людьми всіляких серцевин рясніє.
Є лабіринти почуттів людських.
Їх світла тьма і темна світовінь...
Тут інтер'єром, крім рослин в'язких, є і бажання, й пристрасть, і порив...
Є й інші диво-лабіринти!
Комусь знайомі, любі,
А комусь і навпаки...
І вибратись не можна, й вийти,
Бо ти у лабіринті!
Ти ним мусиш йти...
2
0
556
Нічні пориви
Нічні пориви привели
До твого замку.
І щось мені так п'янко-п'янко!
Чи впустиш ти мене?
Чи, може, проженеш?
Чи, може, тіні ночі,
Зловісні тіні наженеш?..
Роби, що хоч,
Лиш знай одне:
Кохання жінки
диво-чари у собі несе!
Як хоч, - залічить рани,
Хоч правдою,
А хоч обманом.
Цілуй! Цілуй скоріш мене!
Осяй свій храм!
Зціли себе!
4
3
597
