Під козирком
Під цим сильним басистим дощем випадково зустрілися двоє Їх звів тісний козирок І навколо більше нікого По обличчях стікала вода Але крадькома усміхались Обом хотілось відчути тепло І вони обійнялись Їм не треба зупинки дощу Холодний вітер нехай собі дує Два одинокі серця замовчали Замість тисячі слів - вони відчували
2020-05-18 07:51:01
23
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Лео Лея
Цікаво☺️
Відповісти
2021-12-01 20:52:03
1
Олег Шемчук (ОЛШ)
@Лео Лея Дякую)
Відповісти
2021-12-01 21:02:41
1
Схожі вірші
Всі
Минутой мечтания :)
Я мнимо расскажу тебе о прошлом И заберу кусочек шоколада Рассказ уж будет длиться долго О том ,как было тяжело сначала Наверное это для тебя не важно Спрошу себя, а ты хороший ?) И почему же стоишь рядом Даря улыбку лишь прохожим Мой телефон звонит мне чаще , Чем слышу твой прекрасный голос Аккорды струн во взгляде малость, Когда увижу тебя где-то снова Про свои чувства смолчу вовсе , Чтоб не будоражить просто взглядом , Хватает только вкуса кофе Лишь думать о тебе минутой мечтания .
40
11
2094
Не скажу "люблю"
Знаєш, складно Тебе любити й не сказати. Тебе кохати і збрехати, Що зовсім іншого люблю, І що до тебе не прийду. Знаєш, той "інший" мене теплом своїм зігріє. Зачарує і поцілує, А ти сиди там далі сам, І йди назустріч виючим вітрам. Тобі вже більше не скажу своє я болісне "люблю"... А просто відпущу і почуття у собі похороню.
74
14
6314