Під козирком
Під цим сильним басистим дощем випадково зустрілися двоє Їх звів тісний козирок І навколо більше нікого По обличчях стікала вода Але крадькома усміхались Обом хотілось відчути тепло І вони обійнялись Їм не треба зупинки дощу Холодний вітер нехай собі дує Два одинокі серця замовчали Замість тисячі слів - вони відчували
2020-05-18 07:51:01
23
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Лео Лея
Цікаво☺️
Відповісти
2021-12-01 20:52:03
1
Олег Шемчук (ОЛШ)
@Лео Лея Дякую)
Відповісти
2021-12-01 21:02:41
1
Інші поети
xxhannaxx2005
@xxhannaxx2005
Рада
@Rada_
Ruqayyah Jkh
@Outcast_Writer
Схожі вірші
Всі
Приходи (RU-UA)
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
1149
Я отпущу с временем дальше ...
Так было нужно , я это лишь знаю Ты ушёл как ветра свежости дым Оставив на прощание " прости ", Забрав с собою частичку души Я больше об этом перестала плакать , И начала двигаться дальше забыв Хоть было то лето яркости сладко , Но больше не стану также любить , Хоть постоянно всплывают твои лести фразы , Что мучали глубоко теплотою внутри, Я отпущу с временем дальше И буду двигаться без лишней слёзы, Я не веню тебя за такое решение И понимаю почему было так , Но время летит незаметно Ничего не оставив с собою забрав ...
44
9
2748