МАЛЕНЬКА КІМНАТА БЕЗ ВІКОН...

Ольга Шкатула-Дрозд

Маленька кімната без вікон, В ній знаходиться зламаний стільчик та ліжко. Маленький хлопчик там плаче гірко, Не побачить він більше доріжку. Білі стіни й закриті двері, Хтось ходить за ними. Він пише щось на папері, Для нього усі стали чужими. Проходили дні, Ставало все гірше. Батьки почули слова сумні, Не стало хлопчика більше. Маленька кімната без вікон, В ній знаходиться зламаний стільчик та ліжко. Матуся вже плаче там гірко, Її син не побачить більше доріжку.

2021-04-11 07:15:51

11

1

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (1)

Роман Тихий

Сумно... Маленька кімната без вікон - душа, що здалась, замкнулась в собі... Безнадійне очікування невідворотного. Жаль, що ніхто так і не зумів пробити вікно в цю маленьку кімнатку, щоб хоч в останні хвилини наповнити її світлом. Такі от образи та асоціації...

Відповісти

2021-10-23 11:27:02

1

Схожі вірші

Всі

Дівчинко

Ай

Рятувати старі ідеали немає жодного сенсу, все сведемо до творчості або дикого сексу. Зруйнуємо рамки моральних цінностей, напишимо сотні віршів і загубимось серед вічностей. Наш голос лунатиме і поза нашим життям. Дівчинко, просто тримай мене за руку і віддайся цим почуттям.

103

16

5291

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

12495