МАЛЕНЬКА КІМНАТА БЕЗ ВІКОН...

Ольга Шкатула-Дрозд

Маленька кімната без вікон, В ній знаходиться зламаний стільчик та ліжко. Маленький хлопчик там плаче гірко, Не побачить він більше доріжку. Білі стіни й закриті двері, Хтось ходить за ними. Він пише щось на папері, Для нього усі стали чужими. Проходили дні, Ставало все гірше. Батьки почули слова сумні, Не стало хлопчика більше. Маленька кімната без вікон, В ній знаходиться зламаний стільчик та ліжко. Матуся вже плаче там гірко, Її син не побачить більше доріжку.

2021-04-11 07:15:51

11

1

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (1)

Роман Тихий

Сумно... Маленька кімната без вікон - душа, що здалась, замкнулась в собі... Безнадійне очікування невідворотного. Жаль, що ніхто так і не зумів пробити вікно в цю маленьку кімнатку, щоб хоч в останні хвилини наповнити її світлом. Такі от образи та асоціації...

Відповісти

2021-10-23 11:27:02

1

Схожі вірші

Всі

Разве сложно сказать...

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...

53

16

3300

Все й одразу

Ай

Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.

84

2

3998