МАЛЕНЬКА КІМНАТА БЕЗ ВІКОН...

Ольга Шкатула-Дрозд

Маленька кімната без вікон, В ній знаходиться зламаний стільчик та ліжко. Маленький хлопчик там плаче гірко, Не побачить він більше доріжку. Білі стіни й закриті двері, Хтось ходить за ними. Він пише щось на папері, Для нього усі стали чужими. Проходили дні, Ставало все гірше. Батьки почули слова сумні, Не стало хлопчика більше. Маленька кімната без вікон, В ній знаходиться зламаний стільчик та ліжко. Матуся вже плаче там гірко, Її син не побачить більше доріжку.

2021-04-11 07:15:51

11

1

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (1)

Роман Тихий

Сумно... Маленька кімната без вікон - душа, що здалась, замкнулась в собі... Безнадійне очікування невідворотного. Жаль, що ніхто так і не зумів пробити вікно в цю маленьку кімнатку, щоб хоч в останні хвилини наповнити її світлом. Такі от образи та асоціації...

Відповісти

2021-10-23 11:27:02

1

Схожі вірші

Всі

Чуточку внимательней

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Неудачная попытка быть тем, кого сложно обидеть , Рвя бурю за улыбкой проникших эмоций И наивность уже стала себе лишь противна , Все пытаясь понять всех за скрытой дорогой ... Мимо мчат незнакомые люди , И не кто тебя уже не осудит : Всем безразлично твоя лишь обида , И что слёзы пускаешь себе на морозе Может так будет даже на лучше Без различных ненужных вопросов , О том " Как ты ?)" Тебе хорошо ли" Или в этом нет больше смысла и вовсе ... Разве безразличие лучший способ оплаты За свои выражающие сердце бурю эмоций..? Может стоит быть чуточку внимательней , К тем кому помощь и вправду поможет !

40

8

3127

Пóдрузі

Asteriya

Ти — моє сонце у похмурі дні, І без тебе всі веселощі будуть чужі. Ти — наче мій рятівник, А я — твій вірний захисник. Не кидай мене у часи сумні, Бо без тебе я буду на дні. Прошу́, ніколи не залишай мене одну, Адже без тебе я точно потону. Хто я без тебе? Напевно, мене просто нема... Розкажу я тобі про все із цього "листа". Постався до цього обережно і слушно, Щоб не подумала ти, що це, може, бездушно. Адже писала я ці рядки довго, І ти не посмій не побачити цього! Ми же ж з тобою змалку завжди були разом, І дружбу нашу не зруйнуєш навіть часом. А ти пам'ятаєш, як на кухні говорили про хлопців? Ми зберігали всі секрети, наче у таємній коробці. Смієшся ти, як завжди, смішно, І не сказати про це буде грішно. Дуже подобаються мені наші розмови, Особливо, коли ти "ламаєш" свої брови. Чудово, коли твоя найкраща подруга — сестра. Адже не залишить в біді ніколи вона. А завжди буде поруч. Навіть якщо сам чорт стоїть ліворуч.

48

12

3585