Мандрівка думок
Думок комашня, та не знаю, що саме Вони побудують сьогодні вві сні: Можливо, замком величним постануть, Можливо, просто зникнуть в пітьмі, Можливо, думки побувати захочуть В чудесних казках у моїй голові. А може, по світу вони прогуркочуть, І стануть думки ці, як музи в мені.
2022-12-12 18:52:30
4
6
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (6)
Opinions Discuss
@Лео Лея Дякую, буду старатися їх записувати і на далі
Відповісти
2022-12-13 16:06:48
1
Юлія Богута
Чудовий ритм, як я вже казала раніше. Думаю, думки завжди такі. Я часто не можу заснути через них, поки не випишу. Такий собі антистрес. #чв
Відповісти
2022-12-13 19:28:27
1
Opinions Discuss
@Юлія Богута Дякую) Буває теж таке трапляється
Відповісти
2022-12-13 19:29:52
Подобається
Схожі вірші
Всі
Нарисую солнышко :)
Нарисую тебе яркое солнышко Оно будет светить когда грустно Освещая тёмные комнаты , Одиночества твоего уголка звука... Даже если окажется за окном дождик, Ты не будешь один словно сломлен, Оно будет светить лишь напротив Теплотою уюта мнимой заботы Может это какая то мелачь Или просто светлый рисунок , Но он все ж нарисованный мною Для тебя от приятного чувства ... И лучами жёлтых карандаша линий , Коснусь твоего уголка глазок , Чтобы перестал хмурится криво От нахлынувших эмоцией красок Как подарок пусть станет взаимным , Без излишних слов предисловий Моих крепких объятий визита Нежноты оттенков жёлтого тонна ...
42
1
2761
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
3178