Омріяний сон
Я хочу полинути в світ чарівний, Побачити сон свій незвичний, новий. Зустріти дракона, і з ним у долини, Поринути в гори й оті полонини. Відвідати замок, що в ньому король Жде власного сина - вершителя доль. Дістатися піку найвищих там гір, Але просинаюсь і бачу цей твір. Щодня я чекаю на дивний цей сон, Щоб знову плинути з ним в унісон. І серце раз в раз починає шаліти, Від тих почуттів, що будуть горіти.
2022-12-13 13:52:07
8
9
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (9)
Лео Лея
@Opinions Discuss Будь ласка)
Відповісти
2022-12-14 22:06:36
Подобається
Юлія Богута
Любиш свої сни? А я чомусь не люблю. Не те щоб кошмари сняться (хоча і таке буває часто), просто часто вони про щось говорять і повторюються. Не хочеться бачити цього. #чв
Відповісти
2022-12-16 17:50:52
1
Nadine Tikhonovitch
Думаю, усі ми надто сильно втомилися від цієї реальності, що навіть готові з драконами зустрітися. Але дракони краще за ворожі ракети. Сама чекаю не сни, щоби відключитися від реального світу, хоч і сни найчастіше не дуже... Але все краще. #чв
Відповісти
2022-12-16 18:05:59
Подобається
Схожі вірші
Всі
Темнота теней ночи ...
Пусто стало без границы Ночь взошла забрав луч дня Темны улицы, как тишины темницы , Освещает только свет одного фонаря ... Покров одеяла ночи вкрыто небо В далеке не страшны мне тени ветвей И не будоражит больше холод ветра , Что касается руками глубины очей ... Бурю льда он не приносит Темнота стала привычна мне Звук сверчков не веет грустью Больше ничего бояться нет... Свет от звёзд полны свеченьем Они стали снов мечты путей Для того , кто вдруг заблудит И поддастся темноте своей ...
44
13
2548
Мої слова
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
5262