Омріяний сон
Я хочу полинути в світ чарівний, Побачити сон свій незвичний, новий. Зустріти дракона, і з ним у долини, Поринути в гори й оті полонини. Відвідати замок, що в ньому король Жде власного сина - вершителя доль. Дістатися піку найвищих там гір, Але просинаюсь і бачу цей твір. Щодня я чекаю на дивний цей сон, Щоб знову плинути з ним в унісон. І серце раз в раз починає шаліти, Від тих почуттів, що будуть горіти.
2022-12-13 13:52:07
8
9
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (9)
Лео Лея
@Opinions Discuss Будь ласка)
Відповісти
2022-12-14 22:06:36
Подобається
Юлія Богута
Любиш свої сни? А я чомусь не люблю. Не те щоб кошмари сняться (хоча і таке буває часто), просто часто вони про щось говорять і повторюються. Не хочеться бачити цього. #чв
Відповісти
2022-12-16 17:50:52
1
Nadine Tikhonovitch
Думаю, усі ми надто сильно втомилися від цієї реальності, що навіть готові з драконами зустрітися. Але дракони краще за ворожі ракети. Сама чекаю не сни, щоби відключитися від реального світу, хоч і сни найчастіше не дуже... Але все краще. #чв
Відповісти
2022-12-16 18:05:59
Подобається
Схожі вірші
Всі
Разве сложно сказать...
Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...
53
16
3355
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4056