Mother..
Ruqayyah Jkh
Mother, Where were you when i needed you the most.. Mother, Why didn't you come to see me at the hospital when i was a kid.. Mother, Why did you threaten to kill us when you are the one who gave birth to us.. Mother, Why were you always so bitter and angry all the time.. Mother, Why did you punish us for your miserable life you were living... Mother, Weren't you suppose to be the home we come to when we are scare.. Weren't you the one we were suppose to look to.. Weren't you the one who was suppose to give love,trust & safety.. Mother, You failed us.. You punished us for whatever you went through.. You took away from us any chance of a normal childhood.. Mother, I have only one & none will ever be able to replace you.. I was a kid then.. I was a teenager then.. I am a woman now.. I don't know about forgiveness nor love.. I don't know how to describe our relationship.. But, i have got your honnesty,your generosity,your anger,your bitterness & your strength.. So Mother, Thank you... No,the means for raising us weren't right.. Still, we turned out to be amazing individuals,each in their own way...
2018-09-18 17:20:13
8
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Mysterious
Omg.... This is so emotional..... Gosh.... I read it over and over🖤🖤🖤
Відповісти
2018-09-18 18:36:39
2
Madison Tyler
Words can't describe how i felt. So cold
Відповісти
2018-09-19 09:55:10
1
Інші вірші поета
Burning... To give and to take... Nothing forced is worthy... A lover from afar...
Інші поети
Схожі вірші
Всі
"Письмо ушедших дней"
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
44
21
1844
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
1643