Mother..

Ruqayyah Jkh

Mother, Where were you when i needed you the most.. Mother, Why didn't you come to see me at the hospital when i was a kid.. Mother, Why did you threaten to kill us when you are the one who gave birth to us.. Mother, Why were you always so bitter and angry all the time.. Mother, Why did you punish us for your miserable life you were living... Mother, Weren't you suppose to be the home we come to when we are scare.. Weren't you the one we were suppose to look to.. Weren't you the one who was suppose to give love,trust & safety.. Mother, You failed us.. You punished us for whatever you went through.. You took away from us any chance of a normal childhood.. Mother, I have only one & none will ever be able to replace you.. I was a kid then.. I was a teenager then.. I am a woman now.. I don't know about forgiveness nor love.. I don't know how to describe our relationship.. But, i have got your honnesty,your generosity,your anger,your bitterness & your strength.. So Mother, Thank you... No,the means for raising us weren't right.. Still, we turned out to be amazing individuals,each in their own way...

2018-09-18 17:20:13

8

2

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (2)

Mysterious

Omg.... This is so emotional..... Gosh.... I read it over and over🖤🖤🖤

Відповісти

2018-09-18 18:36:39

2

Madison Tyler

Words can't describe how i felt. So cold

Відповісти

2018-09-19 09:55:10

1

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

70

4

11150

Тишина ночного неба

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот

46

44

2364