My diamond...
Ruqayyah Jkh
About her... She claims to be weird.. Is it weird to think unlike anyone.. Is it weird to be smart.. Is it weird to stand out of the crowd.. My woman,she is... Gorgeous when she blushes.. Worshipped when she keeps on believing in the good in me & others... Breathtakingly captivating when she talks about something that hold dear to her.. Her creativity has no limitations... She is one in the whole galaxy... She is the first true,kind human being i get to meet & love after years of bad encounters.. Whether she will stay in my life or not.. Only time knows.. But what i know is that she will stay forever in my heart... It is hard to meet genuine people these days...& now that i have found her.. I am doing my all not to let her go... She means the world to me.. To be loved by her & to love her is a gift from God.. My woman,she is My priceless diamond.. My only one...
2018-09-20 20:22:19
13
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Soft kiri
Awww so sweet
Відповісти
2018-09-20 20:23:14
1
Me Myself and I
I agree with willow
Відповісти
2018-09-20 22:50:27
1
Madison Tyler
Yeah highly romantic
Відповісти
2018-09-20 23:55:49
1
Інші вірші поета
I miss those... You... Butterfly she is... Mother..
Інші поети
misshapen_mirror
@misshapen_mirror
H O P E
@hopeless382
Схожі вірші
Всі
Закат декабря
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
В сердце бьёт в бешенстве пульс, Остановить его нечем й боюсь В груди разгорается тёплый огонь , Что пламенем рушит спокойствие й фантазии снов... В личном пространстве сшибает мосты, Наши глубины сжимая в пути Стали с личной ближе наш мир, Вера в чувство пораждая искры Воля свободы кречит только внутри, Больше не сможет затронуть мыслей синевы, Небо в далёком закате зовёт за собой, Где можно побыть с тишиной лишь одной ... Не стоит тревожить прекрасный момент , Тебя не хватает очень со всем В рассвете остался твой запах кофе с утра, Грусть поглотила весь разум струна, Под холод оттенка вновь декабря , Узоры яркого солнца с собой уводя ...
35
4
1638
Намалюю
Вікторія Тодавчич
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
1865