Cold Fever
Palak Verma
Weak and cold as days now seem, So unwell like a fire died within, A cold fever that runs in the storm, From lost love, an infectious disease I caught. A fearful jitter through my broken soul, Numb life is moved over gravel roads, Shining on a darkling moon-lit night, With waters that rolled down my eye. Don't know no direction, no person too close, Walking on an endless breathtaking storm, So full of emotion, longing for a soul, A soul, just anyone, to light a fire in this cold.
2018-11-05 14:54:32
6
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
alvahmara
Wow
Відповісти
2019-02-08 10:58:00
1
Palak Verma
@alvahmara 💖
Відповісти
2019-02-10 04:35:54
Подобається
Інші вірші поета
A Friend of Mine Promise Unspoken Feelings Battle of Life
Інші поети
Eperke15
@Eperke15
Oleksandr Usyk
@Alex_Punch
Схожі вірші
Всі
Why?
Лунная Лапа
I was alone. I am alone. I will be alone. But why People always lie? I can't hear it Every time! And then They try to come Back. And i Don't understand it. Why?
61
4
9225
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12320