Strings

Palak Verma

One day there will be broken strings of you Looking for light in every ounce of a being - Two hearts were torn from last night's catastrophe And they couldn't be stitched till tommorow's daylight Which was yet to come, as time slowly proceeds But if you follow the lights, they'll guide you To the world where hearts are made, Just a little touch of love in everything you do, And you'll be there in that world of love. Just tell me if it's true, if you'll be there waiting for me as I'm here waiting for you You'll be holding onto the very strings of you Oh tell me my lover, can I have a clue? But I must tell you: the ends where our strings would meet That's where I would love you too

2019-08-07 17:57:46

4

3

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (3)

Palak Verma

thank you!! ❤💕

Відповісти

2019-08-07 17:59:44

Подобається

alvahmara

😍😍😍

Відповісти

2019-08-08 05:06:44

1

Palak Verma

@alvahmara ❤💕

Відповісти

2019-08-08 10:22:41

Подобається

Схожі вірші

Всі

Question 1?/Вопрос 1?

shadowlinxxx morgan

The girl that questions everything,is a girl that needs many answers.She wanders the earth trying to find the person that can answer her many queries.Everthing she writes has a hidden question that makes her heart ache and her head hurt.She spends days writing sad story's that she forgets her sad life.Shes in a painful story that never ends,she's in a story that writes itself.The pages in the book were filled ever so easy,because her heart wrote it for her.She spent her life being afraid,that's what made it so boring.Finding her passion was easy,but fulfilling it was the hardest part of all.Her writing may be boring and sad,but it's what keeps her sane. "She had all the questions in the word,and he had all the answers." Lillian xx

45

8

4489

"Ми усе подолаємо разом..."

Nadine Tikhonovitch

«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»

52

3

2289