Colors
Who knew these colors were yours? They lay scattered on the floor, anyone would think they must have got lost, Those colors you let lose wherever you went, You colored your world with your hands, and you see it the way you like to see it, Who knew those colors were left by you? Tattered on the ground, they didn't move, they'd been broken, By the world, by this world, because of which you're made this way, The way you are, and the world sees your colors, It's not blinded by them, they lay shattered in the ground, and we all see it, Nobody has ignored you ever, your colors are just at that place, Not like before! Not much alive! but they are coloring, they are coloring with every broken piece of them, With every fallen piece of them, they color, and that's what you have shown to the world, your colors...
2018-09-22 12:13:37
7
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
alphafemale_
❤❤
Відповісти
2018-09-23 00:46:36
1
Madison Tyler
I really like this
Відповісти
2018-09-24 23:22:37
2
Схожі вірші
Всі
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4827
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2790