Hunger
Never have I felt such pain, Such pain that grew wild inside of me, Such pain that was not a feeling, But was a part, that grew mad inside of me. For food was nowhere around of me, Hunger-thirst lived inside of me, In a two storey building, getting thicker and thicker, I got to do something, my instincts told me, quicker and quicker! So I closed my eyes and counted till ten, I thought I'd dream of food, so I can have a good meal, I wished I won't wake up hungry, Hoping, I won't wake up at all, so I won't feel hungry. When I opened my eyes, I could feel no pain anymore, There was no more rain, And this was good, wasn't it? The part that was alive had died inside of me... As hunger and thirst grew wild inside. (Please, if you can, provide food to those in need of it; millions die every single day, just because the way this world is made - "rich becomes richer and poor, more poor"... Even your small contribution can help someone... Everyone deserves a life worth living, and if you can be a source, then why not? 🙏)
2018-09-17 18:05:14
3
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Madison Tyler
So deeply touched
Відповісти
2018-09-18 16:14:19
2
Palak Verma
@Madison Tyler thank you so much 💖
Відповісти
2018-09-18 16:21:53
Подобається
Madison Tyler
Welcoming
Відповісти
2018-09-19 09:58:10
1
Схожі вірші
Всі
Хай буде так
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
4617
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
83
2
3609